Із 24 лютого ми звідусіль чуємо, що Європа єдина, як ніколи раніше. “15 років тому, під час фінансової кризи, нам знадобилися роки, щоб знайти довгострокові рішення, – сказала очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у своїй промові до Європарламенту у вересні. – Але цього року, щойно російські війська перетнули кордон України, наша відповідь була єдиною, рішучою та миттєвою”.
Європа демонструє надзвичайну єдність від початку вторгнення – якщо не брати до уваги Угорщину, яка продовжує підкорюватися Путіну. Зібравшись у Брюсселі вже за кілька годин після наступу, європейські лідери здивували світ. Вони швидко приймали пакет за пакетом санкцій, спрямованих на придушення потоку фінансів РФ, позбавлення доходів від торгівлі енергоносіями, стримування оборонного сектору, покарання еліт і закриття пропагандистських ресурсів.
Урсула фон дер Ляєн пояснює цю єдність і ефективність “хоробрістю та солідарністю” Європи. Білий Дім називає це дипломатичною майстерністю Байдена. А один дипломат приписав це Путіну: “Він зробив набагато більше, ніж будь-хто, щоб об’єднати європейців і крокувати до міцнішого Євросоюзу”. Усе це правда.
Але є ще одне, менш визнане джерело новознайденої єдності Європи, про яке пише POLITICO у своїй публікації. Йдеться про останню версію Google Translate.
“Мало хто по-справжньому розуміє технологічну революцію, яка сталася за останні кілька років”
Жером Піоді, французький єврократ, який понад 10 років працював у Європарламенті та паризьких урядових структурах, каже, що ключовим фактором прогресу в Європі є спільне розуміння складних ідей.
“Донедавна доступ до миттєвого перекладу мови та ідей був зарезервований для окремого типу еліти – тих, хто міг витрачати гроші на оплату перекладачів”, – каже Піоді.
У Європі понад 200 рідних мов і взаємно незрозумілих діалектів. Усі 24 офіційні мови ЄС – високорозвинені, кожна має свої ЗМІ, підручники, фільми та мовні академії. Ці мови та їхнє використання в школах, на робочих місцях та в сім’ях визначають ідентичність країн.
Але тепер ми вперше живемо в епоху, коли всі в Європі – від політиків до таксистів – можуть розуміти один одного. Раніше дипломати могли спілкуватися через перекладачів і, як правило, англійською. Тепер звичайні європейці можуть комунікувати один із одним швидко й точно, а завдяки нав’язливій привабливості соцмереж і рішенню Twitter автоматично перекладати кожен твіт – європейці можуть і розмовляють один із одним цілими днями.
Спілкування з українцями й інформація із перших уст посилили громадську підтримку санкцій і поставок зброї в ЄС, незважаючи на погрози Росії та різке зростання цін на енергоносії.
Громадська підтримка українців втілилася на ділі. Але коли йдеться про надання допомоги Україні, то варто зауважити, що західні політики лише реагували на настрої своїх громадян, а не формували їх. На кожному етапі люди самі підштовхували своїх лідерів рухатися швидше й далі.
Наприклад, ми бачили це в рішенні канцлера Німеччини Шольца відправити Україні танки Leopard 2 – після довгих коливань. Йому довелося зіштовхнутися із обуренням громадськості та протестами, різкою критикою та кампанією #FreeTheLeopards у соцмережах. Наприкінці січня Шольц все ж поступився і “звільнив” Леопардів.
Перекладач Google, звісно, не є повноцінним поясненням такої європейської єдності. Проте це недооцінена частина історії.
“Він мав величезний вплив на людей та їхню можливість ділитися ідеями в соцмережах, – каже Піоді. – Твіттер – ніби маленьке віконце у світ, а перекладач Google розширив його».
У той час, як Пітер Тіль (американський бізнесмен і співзасновник PayPal, – Ред.) скаржився на те, що отримав 140 символів у твіттері замість літаючих автомобілів, Google працював над технологічною революцією, завдяки якій ті літаючі автомобілі виглядали вже як щось просто застаріле. Google працював над високоякісним машинним перекладом. На диво, сміливість цього досягнення не була відзначена. Хоча такий успіх можна поставити на одному щаблі з відкриттям мРНК-платформи, на якій побудовані вакцини від Covid-19. Мало хто по-справжньому розуміє технологічну революцію, яка сталася за останні кілька років.
“Мордор”, “молочні ріки” і “сумна маленька конячка”
Дослідження машинного перекладу, натхненні працями математика Клода Шеннона з теорії інформації, почалися у 1950-х роках. Ранні прототипи спиралися на двомовні словники та закодовані вручну правила. Результат виходив спотвореним.
У 1964 році уряд США створив комісію для вивчення машинного перекладу. Фахівці оголосили проєкт безнадійним: людська мова була надто тонкою, складною, ідіоматичною, невпорядкованою та неоднозначною, щоб все це могло працювати. Міноборони припинило фінансування досліджень, і технологія зупинилася на десятиліття.
Ці ранні підходи провалилися, позаяк дослідники використовували тупиковий підхід. Вони передбачали, що машини вивчають мову так само, як люди – вивчаючи граматику. Науковці намагалися проаналізувати речення з точки зору правил, і таким чином перекласти їх на універсальну машинну мову, з якої потім їх можна було повторно перекласти на вже необхіду, цільову мову. Зрештою, підхід, названий машинним перекладом на основі правил – або RBMT – так і не вдався.
Проте зі зростанням потужності процесорів, а також падінням ціни на зберігання даних, цей переклад став досяжною ціллю для приватного сектора. Google мав достатньо ресурсів для такого проєкту.
Перший прототип Google, який дебютував у 2006 році, базувався на статистичному машинному перекладі, або SMT. SMT припускає, що для кожної фрази існує багато можливих перекладів, і деякі із них із більшою ймовірністю є правильними, а інші – з меншою. Система працює шляхом пошуку величезної сукупності перекладених текстів, щоб побачити, який переклад є найімовірнішим. Перший Google Translate використовував фразовий SMT — фразовий, оскільки він перекладає одну фразу за раз, не враховуючи її контексту.
Такий механізм може бути настільки хорошим, наскільки хорошим є зібрання перекладених текстів, на якому він заснований. Для цього Google використав стенограми ООН і Європарламенту. Оригінальна версія була популярною, незважаючи на свої недоліки, і до 2016 року перекладала 140 мільярдів слів на день.
І хоч така потужність надавала Google перевагу над іншими механізмами SMT, це все ще був примітивний продукт. Промовистим було ганебне фіаско 2013 року, пов’язане з англомовною версією турецької щоденної газети Yeni Şafak і старою версією Google Translate. Газета вирішила “прикрасити” інтерв’ю з Ноамом Чомскі кількома сфабрикованими цитатами, які свідчать про його палку підтримку турецького уряду. Вона пропустила ці вигадані цитати через старий перекладач, а потім опублікувала безсмертні рядки з дурницями із “молочним портом” – від турецького süt liman – ідіоми, схожої на “плавне плавання”. Це було сумішшю безглуздого машинного перекладу та фейкових новин.
Сім років тому Google представив цифрові нейронні мережі, змодельовані так, як, на нашу думку, і відбувається навчання в людському мозку. Модель нейронного машинного перекладу (NMT) використовує нейронні мережі для вивчення зв’язку між вихідною та цільовою мовами шляхом обробки величезних обсягів паралельних текстових даних. На відміну від свого попередника, вона не заснована на самих фразах. У NMT слова або їх частини перетворюються на цифрові коди, які називаються “векторними представленнями слів”. Вони містять інформацію не лише про значення слова, а й про контекст. Тож, наприклад, “молоко” більше не означає просто слово, яке можна перекласти як leche, milch, або milk. Тобто враховується вся інформація про те, як люди використовують конкретне слово.
Google офіційно запустив свою модель NMT у листопаді 2016 року. Зробив це непомітно й без особливого шуму. І вже наступного дня продемонстрував покращення, ідентичні загальним перевагам старої системи за весь час її існування. Результати – тепер більш ніж 109 мовами – вражають. Коли носіїв рідних мов попросили оцінити переклади Google за шкалою від 0 до 6 – середня оцінка вийшла 5,43.
Звичайно, помилки трапляються. Переклади можуть бути недосконалми, особливо тоді, коли оригінальний текст наповнений ідіомами, коли йдеться про стенограми, чи коли там містяться – банально – орфографічні помилки. Втім, вони досить непогані, щоб можна було вловити суть. Машинну модель також можна сфальсифікувати для навмисно неправильного перекладу: наприклад, певний час вона автоматично перетворювала “Російську Федерацію” на “Мордор”, “росіян” на “окупантів”, а ім’я міністра закордонних справ Росії Сєрґєя Лаврова на “сумну маленьку конячку”. Втім, щодня ґуґл-перекладач використовує так багато людей, що фальсифікації стають відразу помітними.
У 2019 році журнал Annals of Internal Medicine опублікував дослідження, в якому Google Translate назвали настільки точним, що його можна було використовувати для перекладу результатів медичних випробувань. А це є річчю, в якій помилка може мати смертельні наслідки.
Професійні перекладачі ненавидять таке, адже це позбавляє їх роботи. Вони все ж схильні писати статті власноруч, наполягаючи на тому, що Google не перекладає належним чином. Правда в тім, що для літературних нюансів вам потрібна людина-перекладач. Але для повсякденного перекладу – у медицині, судах, навіть у дипломатії – Google Translate часто виконує роботу так само добре, як професіонал, ще й швидше, безкоштовно.
Хоч ці досягнення й були вражаючими, мабуть, не дивно, що багато людей взагалі не усвідомили, що сталося. Якщо ви розмовляєте англійською, ваша пошукова система надаватиме результати англійською, а не іноземною. Якщо ви не подорожуєте часто за кордон, то й ґуґл-перекладач може не бути повсякденною частиною вашого життя.
Усунення мовних бар’єрів у твіттері знешкодило російські ІПСО
Відносно низька популярність технології змінилася наприкінці 2020 року. Тоді Twitter інтегрував новий Google Translate, замінивши ним порівняно примітивний сервіс перекладу Bing. Відтоді кожен твіт автоматично перекладався на рідну мову користувача.
За словами Піоді, це було “майже ідеальне комбо з високим доступом до інтернету в більшості країн Європи, що дозволяло громадянам Парижа, Лондона, Києва чи Стокгольма миттєво розуміти інших”. Twitter легко інтегрував механізм перекладу. Вам не потрібно було реєструватися, підключатися або щось копіювати. Несподівано вся спільнота користувачів Twitter змогла читати твіти інших людей, незалежно від того, якою мовою вони були написані. Twitter став багатомовним, користувачі стежили за іноземними акаунтами та відповідали їм своєю мовою, знаючи, що ця відповідь буде автоматично перекладена.
Хоча інші соцмережі теж підключили Google Translate, проте Twitter відіграє унікальну роль в цій екосистемі. Там усе складається з текстів, а облікові записи пов’язані між собою в такий спосіб, що твіттер стає ідеальним для швидкого поширення новин і дискусій. На відміну від Facebook чи Instagram, основною функцією Twitter є не розширення особистих контактів, а розповсюдження інформації. Ось чому журналісти, політики, неурядові організації та PR-компанії більшою мірою презентовані в Twitter – і саме завдяки цьому ця соцмережа має надзвичайно великий політичний вплив. Така структура і база користувачів робить твіттер ідеальним місцем для тестування гасел, критики політиків, розвінчування брехні і залучення нових людей.
Усунення мовних бар’єрів поставило під загрозу ефективність російських інформаційних операцій у твіттері. “У 2014 році, – згадує Піоді, – міжнародної комунікації в соціальних мережах було мало”. У ті часи українське керівництво покладалося на повільний, традиційний процес спілкування з європейською громадськістю. Союзники допомогли їм створити прес-релізи, які нікому не дійшли. Однак з початку повномасштабного вторгнення в 2022 році звичайні українці та політики майстерно користуються соціальними мережами, поширюючи інформацію напряму, ще й дуже креативно.
Сьогодні офіційна та неофіційна комунікація України через соцмережі зосереджується на європейських партнерах, на США й загалом на міжнародній спільноті. Втім, найпотужнішим є неофіційне спілкування. Вам не потрібно знати жодного слова українською, щоб зрозуміти звичайних українців у твіттері. Неурядові організації, такі як Український кризовий медіа-центр, теж були особливо ефективними у донесенні повідомлень про Україну до світу. Охоплення міжнародної авдиторії покликане зробити так, щоб війна не випала із західного дискурсу. Майстерність у створенні інфографік, мемів, слоганів і гештегів – англійською та іншими європейськими мовами – стала величезною перевагою для українців.
Користувачі з усієї Європи стежать за українським президентом і міністром оборони; стежать за українськими оборонними аналітиками, військовими та звичайними родинами. Українці, які не розмовляють англійською, можуть твітнути англійською, і це завіруситься. Українці на полі бою використовували твіттер, щоб показати європейцям, з чим вони стикаються та що вони роблять зі зброєю, яку надіслали союзники. Це, до речі, породило меми на кшталт “It’s HIMARS o’clock” (“Настав час для HIMARS”).
Українці показали життя на станціях метро, де ховалися від ракет. Показали вплив російських ракетних атак на цивільне населення. Ділилися фотографіями загиблих воїнів, щемкими відео зустрічей солдатів із маленькими дітьми. Показали військових із котами – український солдат, який дружить із кішкою, гарантовано стає улюбленцем авдиторії. Використовували соцмережі, щоб протистояти наративам російської пропаганди, викриваючи підроблені фейки.
Коли ці твіти поширюються по всьому світу, Захід розуміє не лише жах війни, а й масштаб і характер російських пропагандистських операцій. Їх часто підхоплюють і ЗМІ. Українці можуть по-кумедному насміхатися з росіян у твітах, котрі потім стають вірусними. Західна спільнота стала добре обізнаною про конфлікт і набагато вправнішою у відокремленні правди від російської дезінформації.
Наприклад, ідеться про NAFO – North Atlantic Fellas Organisation – самоорганізовану “армію”, яка за допомогою google-перекладача глузливо відповідає на російську пропаганду.
Це змушує виглядати російських дипломатів та пропагандистів просто смішними. І чим більше вони обурені, то смішнішими здаються. Насмішки НАФО змусили одного одіозного російського посла взагалі покинути соцмережу. Розгублені російські пропагандисти уже наполягають на тому, що НАФО – це якась зброя ЦРУ. Крім того, наші твіттерські друзі зібрали мільйони доларів для українських воїнів.
Багатомовні кампанії мемів і гештегів у Twitter змушують європейських політиків рухатися далі, швидше. Вони бачать наслідки війни щодня в жахливих зображеннях, які супроводжуються гештегом #RussiaIsATerroristState. Політики просто не можуть не бачити цього: люди часто тегають їх і закликають негайно діяти. Такий тиск, ймовірно, сприяв рішенню Європарламенту 23 листопада оголосити Росію державою-спонсором тероризму.
Ця технологія стала революційною не лише в Twitter, і не лише в Україні
Досягнення в перекладі змінили спосіб функціонування самого ЄС. Один європейський парламентар згадує дебати щодо використання вугілля, котрі точилися ще до появи Google Translate. За його словами, пропозиція тоді провалилася, оскільки не було синхронного перекладу.
Піоді нещодавно брав участь у переговорах щодо багатосторонньої угоди між кількома країнами, включаючи Францію. Їхня команда отримала мандат від вищого керівництва запропонувати проєкт угоди з делікатного та високотехнічного питання. Google-перекладач дозволив команді напряму розмовляти зі своїми колегами. Усі вони могли розмовляти англійською, але миттєвий переклад дозволив аналізувати все набагато швидше. “Без [Google Translate] ми б ніколи не завершили кілька раундів переговорів під час однієї зустрічі”, – коментує Піоді.
Але тепер ця історія стає сумнішою. Коли Ілон Маск придбав Twitter, усе опинилося під загрозою. Нещодавно він написав: “У найближчі місяці Twitter перекладатиме та рекомендуватиме чудові твіти від людей з інших країн і культур”. Цікаво, чи розуміє він, що твіттер уже це робить.
Десятки українців сказали мені, що Twitter постраждав настільки, що вони втратили здатність ефективно ним користуватися. Вони не бачать повідомлень аккавнтів, на які колись підписувалися, і не знають, чи бачать їхні дописи натомість. Багато твітів більше не перекладаються взагалі. Ніхто не знає, чи це сталося через те, що Twitter зазнає технічної несправності в результаті звільнення багатьох працівників, чи це сталося навмисно.
Деякі українці схвильовані й вразливістю Маска до маніпуляцій з боку Путіна. У жовтні в Twitter Маск запропонував мирну угоду, яка дозволить Росії зберегти анексований Крим і змусить Україну відмовитися від заявки на членство в НАТО. Українці були шоковані.
Як багато хто писав, то можуть бути останні дні Twitter. Або, можливо, просто останні дні Twitter у Європі. З моменту приходу Маска Twitter став клоакою, в якій заперечують Голокост, а також поширюють контент, який порушує цифрове врегулювання ЄС. Також зростає занепокоєння щодо безпеки даних користувачів.
Втім, якщо Twitter таки зникне з Європи, а разом з ним і перекладені твіти – Європа знову перетвориться на Вавилонську вежу, відокремлену країнами та мовами. Це було б перемогою для Путіна і втратою для всіх нас.
