Кишенькове “НАТО” путіна розвалюється 

Катерина Коваленко
путін

Після засідання Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), про яке ми нещодавно писали, почали відбуватися доволі неочікувані речі в усіх країнах-членах альянсу. І оскільки все, що там відбувається, вплине на розвиток подій в Україні, ми проаналізуємо наслідки саміту. 

Що саме казав путін своїм колегам із Білорусі, Казахстану, Вірменії та Таджикистану, невідомо. Але одразу після цієї зустрічі абсолютно всі країни відреагували на його настанови і пропозиції. Але не так, як того хотіли в москві. 

Почнемо з Казахстану і його очільника Касима-Жомарта Токаєва. Він зайшов із козирів і несподівано підтримав західні санкції проти росії. Держсекретар США Ентоні Блінкен навіть зустрівся у Вашингтоні з послом Казахстану та пообіцяв йому, що економіка Казахстану не постраждає через підтримку санкцій. Америка зробить для цього усе можливе. 

blank
Токаєв та путін

Враховуючи, що казахська економіка доволі тісно пов’язана з російською, запровадження санкцій – дуже ризикований крок. Але і дуже важливий, адже саме за допомогою казахських банків, фірм-прокладок та логістичних шляхів в росії планували обходити західні санкції. 

Тепер казахи заблокували $21,6 млн на кореспондентських рахунках дочірніх структур російських банків та припинили постачання сировини для Магнітогорського металургійного комбінату. Невдовзі можна очікувати на феєричні виступи російських пропагандистів зі звинуваченнями казахів у зрадництві та погрозами на адресу казахського вигаданого “фашизму”. 

Але ще гірші для путіна речі відбуваються у Вірменії. Схоже, прем’єр-міністр країни Пашинян вирішив не чекати допомоги від кремля. Просто зараз він домовляється з Азербайджаном про делімітацію кордонів та про початок співробітництва по Нагорному Карабаху. Все це відбувається за посередництва європейців – процес модерує особисто голова Європейської Ради Шарль Мішель. 

blank
Пашинян, Мішель, Алієв

Це говорить про високий рівень зацікавленості європейців у владнанні цього конфлікту. Адже ворожнеча між двома країнами є дуже давньою і глибоко вкоріненою. В цілому, війна навколо Карабаха інспірована росією, щоб підтримувати в регіоні нестабільність. Щоб не дати обом країнам повноцінно розвиватися. І щоб тримати в регіоні свої війська. І, вдаючи посередника, роздмухувати цей конфлікт. 

За всі 30 років, що існує ця проблема, вперше її намагаються вирішити БЕЗ росії. І саме тому є надія, що конфлікт насправді зникне. Нікол Пашинян та президент Азербайджану Ільхам Алієв зустрілися в Брюсселі і провели довгу, результативну розмову. Щоправда, доки вони говорили, у Єревані ситуація підігрівалася політичними суперниками Пашиняна. Можливо, найближчим часом на нього чекають масштабні протести та спроба державного перевороту. 

Тут варто нагадати, що у Пашиняна завжди були непрості стосунки з путіним. І  у самій Вірменії він не вважається проросійським політиком. Навпаки, він прийшов до влади в результаті народних протестів проти російських ставлеників. Проблема лише, що президента завжди переконували: він має коритися росії – іншого виходу немає. Але здається, він цей вихід знайшов. Тож побажаємо йому удачі – попереду має складний і довгий шлях. 

У Таджикистані теж неспокійно. Цієї неділі було вбито Мамадбокира Мамадбокирова. Російські ЗМІ повідомляють, що він був “главарем банди”. Але “Голос Америки” називає цю людину опозиційним лідером, достатньо популярним і амбітним для того, щоб очолити повстання проти набридлого диктатора Емомалі Рахмона. Владні кола республіки навіть не приховують, що це саме вони ліквідували Мамадбокирова. Очевидно, Рахмон боїться не тільки талібів, але й внутрішніх заворушень. 

blank
Рахмон з сином Рустамом

А от найбільш вірний вассал путіна лукашенко знову прибув на зустріч у Сочі. Вони не бачились цілий тиждень! Але, схоже, невизнаний президент Білорусі привіз лише чергову відмазку, чому саме він не збирається нападати на Україну силами своєї армії. 

blank
лукашенко та путін

Він довго розповідав, як НАТО накопичує сили на західних кордонах Білорусі, а кривава Польща ось-ось накинеться на Гродно. Тому Лукашенку вкрай необхідно тримати всі свої війська на західному кордоні. «Я би дав, володзя, але мені самому дуже потрібні всі ці солдати», – ніби каже лукашенко. Але в пресу вже потрапила інформація, що Захід пропонує лукашенку часткове зняття санкцій в обмін на дозвіл провезти через країну у балтійські порти українське збіжжя. Дуже заманлива пропозиція. 

Отже, поки москва намагається розхитати європейську єдність (і їй це частково вдається), українські союзники створюють вакуум навколо путіна. Навіть давні союзники, яких президент рф не звик вважати суб’єктами, раптом відвернулися. І почали самостійно вирішувати свої проблеми. Це серйозний удар і по імперських амбіціях кремля, і по економіці росії. Таким чином вона втрачає лазівки для уникнення санкцій. 

Крім того, поведінка неслухняних васалів впливає на загальну ситуацію в регіоні. Так, наприклад, в Молдові відбулися обшуки у колишнього проросійського президента Ігоря Додона. Його звинувачують у держзраді. Він і правда демонстрував таку відданість і прихильність путіну, що порівняно з ним лукашенко – неслухняний байстрюк. А після того, як непокору продемонстрував Пашинян, у якого найгірша геополітична ситуація, задумаються і грузини. Можливо, слухатися росіян – не єдиний шлях до успіху. Точніше, взагалі не до успіху. 

Те, що відбувається зараз із союзниками кремля – безперечно позитивний момент для України. Наразі від росії відвертаються васали. А завтра, можливо, почнуть відвертатися суб‘єкти федерації. Є межа божевіллю і токсичності. І путін давно вже її перетнув. 

Вам також сподобається

@2022 –  Ґрунт

Новинна стрічка