Величезного двокільного стабілізатора, який вивищувався приблизно на рівень шестиповерхового будинку, більше немає. Так само немає й хвостового оперення, закрилків, гідравлічної системи, паливних насосів і трьох із шести двигунів літака – усе це було знищено у перші дні повномасштабного вторгнення.
Працівники крок за кроком розбирають уламки колись гігантської “Мрії” – найважчого літака, який будь-коли здіймався у небо, і планують побудувати новий екземпляр із використанням уцілілих частин.
Видання The New York Times пише: масштабна робота з відбудови України, в якій зруйновано сотні тисяч будинків, лікарень, шкіл і мостів, все ще здається далекою перспективою – адже війна триває. У порівнянні з цими складними викликами проєкт нового літака навряд чи можна вважати головним пріоритетом. Втім, за словами керівників “Антонова”, створення нової “Мрії” замислюється як джерело натхнення. Якщо щось таке гігантське та складне, як цей літак, можна відреставрувати, то й всю країну вдасться відновити.
Або далека “Мрія” – або дрони на війну
“Люди мають зберігати надію, – каже заступник директора, головний інженер “Антонова” Владислав Власик. – Вони мають знати, що цей літак не покинуто. Так, є багато роботи, але ми працюємо”.
А от критики кажуть, що марнувати гроші й енергію на відновлення літака – наразі не доречно. На думку авіаційного аналітика Валерія Романенка, “Антонов” мусить зосередитися лише на “створенні чогось термінового для збройних сил” під час війни, наприклад, на безпілотниках. “Просто немає слів”, – каже він про плани будівництва нової “Мрії”.
Минулого року Володимир Зеленський заявив, що Україна відновить “Мрію” – літак, який було виготовлено в єдиному екземплярі. Влітку британський підприємець Річард Бренсон оглянув уламки вантажного гіганта й висловив охоту допомогти в його реставрації, коли прийде відповідний час.
Компанія “Антонов” нещодавно оголосила про початок аварійно-рятувальних і проєктних робіт, але заявила, що саме збирання нового літака почекає до закінчення війни.
Гордість, космос, вітряки
Робітники від’єднують усе, що можуть, із закіптявілих уламків. Інженери виношують плани використати вцілілі частини разом із запасними деталями, двигунами від аналогічного літака та давно законсервованим додатковим фюзеляжем – для створення нової “Мрії”.
Проєкт, попередньо, вартуватиме близько 500 мільйонів доларів. Із фінансуванням іще нічого не визначено. Проте в компанії кажуть: на те, щоб підняти літак у повітря, й так треба багато часу, тому відкладати стадію планування недоречно. “Антонов” уже веде переговори з європейськими, американськими, азійськими авіакомпаніями та з потенційними клієнтами про майбутні вантажні рейси.
“Мрія” віддавна є гордістю України. Літак створили у Києві у 1980-х роках і капітально відремонтували після проголошення незалежності. АН-225 був найбільшим літаком у небі, із розмахом крил 90 метрів і здатністю підняти у повітря вражаючі 600 тонн.
Літак створили для перевезення “Бурана” – орбітального корабля у короткочасній радянській програмі космічних шатлів. Пізніше в його випуклому, майже мультяшному корпусі, перевозили громіздкі промислові об’єкти на кшталт лопатей вітрових турбін чи локомотивів, він тішив людей на авіашоу.
Поки фахівці роблять перші кроки до відновлення літака, правоохоронці з’ясовують обставини його знищення.
Гостомель. Чи можна було врятувати літак?
Увечері перед російським вторгненням екіпаж підготував літак до безпечного вильоту за межі України, розповідає директор транспортного відділу “Антонова” Максим Саноцький. Виліт планували наступного дня. Але було вже запізно.
Окупанти перетнули кордон, російський спецназ із гвинтокрилів увірвався в аеропорт Гостомеля. Під час боїв за летовище літак було посічено осколками, і він зрештою загорівся.
Нещодавно правоохоронці заарештували кількох колишніх керівників “Антонова”. Їх підозрюють у перешкоджанні в обороні Гостомельського аеропорту. У заяві правоохоронців ішлося, що компанія не дала дозволу Національній гвардії спорудити оборонні позиції на летовищі, що й призвело до знищення “Мрії”.
Минув рік найбільш нищівної війни в Європі після Другої світової. Літак, звісно, не стоїть на першому місці у списку пріоритетів України з відновлення. Ледь не кожне місто зазнало ракетних чи артилерійських ударів, а мільйони українців були змушені виїхати із домівок або живуть у містах без водопроводу чи електрики.
Чи може “Мрія” окупитися?
Співробітники “Антонова” запевняють, що літак має комерційний потенціал. Наприклад, якщо його орендуватимуть фірми енергетичної галузі для перевезення обладнання, то погодинна вартість становитиме близько 32 тисячі доларів. Компанія також наголошує: “Мрія” – безцінна як символ України.
Утім колишній інженер “Антонова” Анатолій Вовнянко не вірить, що компанія зможе окупити свої витрати за рахунок комерційних чартерів. “Нікому вона не потрібна, ця “Мрія”, – каже Вовнянко. – Гроші ніколи не повернуться”.
Гігантський розмір літака також критикують як пережиток радянського менталітету, якого Україна сьогодні не потребує. СРСР побудував “найбільший у світі паровоз, гусеничний трактор, цукровий завод, найбільшу виплавка чавуну” і “всі ці совєцькі найбільші речі об’єднує одне спільне – безглуздість”, – міркує Сергій Марченко [блогер, експерт із ринку праці]. Він називає зусилля з промоції нової “Мрії” образою для людей, котрі втратили домівки під час війни.
Багато викликів усе ще попереду. Хоч “Мрія” і має спільні деталі з іншим вантажним літаком українського виробництва, “Русланом”, та деякі запчастини доведеться виготовляти на замовлення. Пів десятка літаків “Руслан” досі здійснюють польоти із бази у Німеччині.
Добре, що на зберіганні у компанії є повний фюзеляж “Мрії”, який залишився від покинутого плану будівництва ще одного гіганта. На нього можна встановити старі й нові запчастини.
Директор транспортного відділу каже, що вдалося врятувати три з шести реактивних двигунів, закрилки, частини гідравлічних систем, декотрі шасі й паливні насоси, а також елементи хвостового оперення. Він визнає, що сертифікація нового літака як придатного для польотів європейськими та американськими регуляторами буде складною.
“Скільки часу ми витратили. Тисячі годин. Ми роками це будували”
68-річний Валентин Костянов, технік, який працював при будівництві “Мрії” у 80-х роках, нещодавно оглядав клубки дротів і гідравлічних ліній, прокладених глибоко всередині уламків, вишукуючи придатні для польоту деталі.
“Це було спалено так жорстоко”, – поділився він.
Літак стоїть на домкратах і скрипить на вітрі, а з дірок у фюзеляжі видно ізоляційні стрічки. З крил звисають дроти. “Скільки часу ми витратили. Тисячі годин. Ми роками це будували”, – каже пан Костянов.
Він не вагається над рішенням знову побудувати літак, придатний для польоту.
“Запитайте будь-кого в Україні. Навіть дворічна дитина скаже відновити “Мрію”, – запевняє він.
