російські голодні ігри

Жнива 2022

росія відкриває новий фронт у своїй дезінформаційній війні і звинувачує Захід у нестачі їжі для Африки. У той же час росіяни презентують себе як спасителя континенту. Про це пише у статті для The Atlantic експерт з протидії дезінформації Девід Патрікаракос.

Перші перемоги

Коли росія вторглася в Україну 24 лютого, війна почалася також довкола інформації у цифровому просторі. 

Перевага в онлайн-конфлікті видавалася безперечною. Принаймні західним оглядачам. Україна згуртувала міжнародну підтримку та отримала майже одностайну симпатію від європейських та північноамериканських користувачів соціальних мереж. 

Українські офіційні сторінки об’єдналися з метою просуванння спільного наративу про відважних українців, які тримаються проти брутальних загарбників із росії. 

Цей меседж, звісно, правдивий. 

Кампанія у соцмережах будується довкола харизматичного лідера, президента Володимира Зеленського. У березні та квітні він претендував на те, щоб вважатися найбільш шанованою людиною на Заході.

Інформаційна війна в росії 

Якщо зусилля України на інформаційному полі бою вели її до перемоги, то дії росії тривалий час були настільки ж провальними, як дії її танкових підрозділів. москві не вдавалося презентувати свою позицію міжнародній аудиторії – не враховуючи кількох поверхових заяв про розширення НАТО.

Головною ціллю [російських] урядових комунікацій були мешканці самої росії. А мета була – легітимізувати російську агресію та підготувати росіян до життя, відлученого від Заходу – без McDonald’s, Apple чи Netflix.

Відсутність спроб “продати” війну закордонній аудиторії можна пояснити тим, що Москва розуміє: це може не мати сенсу. Картинка, яку показував державний новинний канал RT у перші тижні війни, здавалася незграбною через ті виправдання або навіть відверту брехню. Радісні війська, котрі марширують разом, або українці, які махають прапорами росії, вказували, що це “потьомкінська” воєнна операція. 

Такий контраст призвів до того, що в інформаційній війні вже було проголосили “програш” росії. І тепер це загальновизнана думка на Заході. Але це помилково. москва не зовсім програла інформаційну війну, а відкрила у ній нові фронти боротьби деінде, подалі від очей Заходу. росія тепер спрямовує свою кампанію з дезінформації на частини світу, де антизахідний сентимент вже є достатньо сильним, на колишні колонії Заходу – перш за все, Африку. 

Передчуваючи наближення світової продовольчої кризи, москва скоординувала свої медіа-ресурси та аккаунти у соцмережах для просування наступного месседжу: у нестачі продовольства винні західні санкції, а Україна знищує запаси зерна вмисно. 

Як не вкрасти, то спалити

Коли я був в Одесі наприкінці квітня, найбільший український порт вже стояв у кільці вибухівки та металу. Битва на півдні Україні вже була жорсткою. Українські сили стримували росіян біля Миколаєва, приблизно за 70 миль на схід. Одесити готувалися до довгої війни.

Там, де я раніше міг вільно ходити по береговій лінії, тепер були бетонні блоки, мішки з піском. Там ходили роздратовані солдати, котрі прагнули заборонити мені робити фото всього, що видавалося їм – часто невиправдано – вразливим. 

На горизонті похитувалися російські кораблі, готові до удару. Удару вони не завдали. Але поки вони продовжували патрулювати узбережжя Чорного моря, найбільша українська гавань була позбавлена змоги функціонувати. 

Навіть тоді, у перші місяці війни, московський план ставав ясним для всіх. Якщо росія не зможе перемогти Україну у війні, вона націлиться на економіку свого супротивника, блокуючи його міжнародну торгівлю. Ціль проста: задушити Україну будь-якими способами.

Один із методів охарактеризував міністр сільського господарства Микола Сольский – “відкритий грабіж”.

В Одесі я поговорив з українською аналітикинею з питань безпеки Ганною Шелест, і вона розповіла мені, як росія викрадає українське зерно і знищує зернові склади. Куди б російські війська не приходили, додала вона, вони викрадали українське зерно. Особливо на півдні, навколо міст Херсон та Запоріжжя. 

Сольский сказав виданню Al-Jazeera, що це відбувалося “всюди на окупованій території”. Ще у квітні він звинуватив росію у крадіжці кількох сотень тисяч тонн зернової продукції. А те, що російські солдати не вкрали, вони знищили. 6 червня сили росії ударили по терміналу в Миколаєві, одному з найбільших в Україні, пошкодивши близько 300 тонн збіжжя, призначеного на експорт. 

Виклик для всього світу

Проблема є гострою, і не лише для української економіки. 

Україна – один із найбільших експортерів сільськогосподарських культур і продуктів харчування: за даними Міжнародного центру торгівлі, 8% світової пшениці, 12% кукурудзи та 18% соняшникової олії походять звідси. 

Світова продовольча програма (World Food Program) отримує більшу частину зерна для своїх місій із України. Згідно з аналізом Інституту світової економіки в Кілі, втрати українського зерна через російську блокаду портів, а також через їхню крадіжку та знищення, спричинить не лише зростання цін у всьому світі, а й гострий дефіцит – особливо в Африці. 

Як свідчать історичні прецеденти, нестача їжі в Африці – хоч це і трапляється рідко – є єдиною причиною соціального невдоволення, котре дуже часто призводить до політичних заворушень. Продовольча безпека грала визначну роль у подіях Арабської весни 2011 року, коли люди вийшли протестувати на вулиці після зростання цін на продукти, а також зростання безробіття. 

Річна інфляція цін на продукти харчування в Єгипті сягнула майже 19% перед тим, як скинули президента Хосні Мубарака. За підрахунками Інституту в Кілі, загальний імпорт пшениці у Тунісі впаде на 15%, а в Єгипті – на 17%. Вчені також пророкують, що ПАР знизить купівлю на 7%, а інших зернових – більш ніж на 16%. 

Відтак континент охопить продовольча криза. 

Фабрики тролів грають на голоді

росія заклала підвалини для свого дезінформаційного випаду. Наприклад, через такі заголовки: “Як Велика Британія планує роздмухати продовольчу кризу, одночасно покладаючи вину на росію”. Ця публікація з’явилася на сайті Sputnik 24 червня.

Це, звісно, повна фабрикація. Я нещодавно відвідав брифінг з західними дипломатами. Для того, щоб вони могли говорити вільно, журналісти зобов’язалися не вказувати приналежність конкретних цитат промовцям. “Ми не накладаємо санкції, які обмежують торгівлю їжею та добривами з росії до будь-яких третіх країн, – сказав один із дипломатів. – Це не санкції викликають проблеми з продовольчою безпекою”. 

Те, що Росія заперечує наслідки своєї агресії, – це лише частина зростаючої стратегії кремля. Головна редакторка RT маргарита симонян нещодавно сказала на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі те, що сама описала як “цинічний жарт, який з’явився у москві”: “Вся наша надія – на голод… Це означає, що зараз почнеться голод і вони знімуть санкції і будуть друзями з нами, тому що ми розуміємо, що це (тобто голод, – Ред.) непотрібно”.

Якщо говорити просто, то стратегія росії – це шантаж. москва блокуватиме експорт російського зерна, допоки не отримає послаблення санкцій. Цього вона дуже сильно потребує. 

Західні дипломати коментували це однозначно. Один із них охарактеризував так: “росія робить це навмисно – намагається використати проблему зерна у якості важеля, щоб спровокувати голод, який, своєю чергою, викличе хаос, що врешті призведе до зменшення санкцій. путін дуже чітко заявив, що експорт зерна почнеться лише після зменшення санкцій. Це публічна позиція російського уряду”. 

Тут у гру входить іще один фактор: росія одночасно ще й є найбільшим конкурентом України щодо експорту зерна. московський план полягає не лише у триманні над світом загрози продовольчої кризи, а й спробі представити себе рятівником. Вона вигулькує у найбільш критичний час зі своїм зерном – переважно краденим, звісно – в обмін на дипломатичну підтримку своєї війни.

Оскільки зростання ціни вже боляче б’є по найбідніших країнах Африки, московський гамбіт, із упевненістю, знайде вдячну аудиторію. євген балицький, проросійський намісник окупованих частин Запорізької області, нещодавно оголосив на своєму каналі у Телеграм, що 7000 тонн зерна можуть бути відправлені до “дружніх країн”. Ця “послуга за послугу” є настільки очевидною, аж виглядає непристойною. 

blank

Африка у зоні ризику

Україна запізно збагнула, що вона має знайти спосіб відповісти на дії росії, котра бере на озброєння глобальний голод для того, щоб він служив її політичним цілям. Минулого місяця президент Зеленський звернувся до Африканського союзу з промовою, у якій сказав, що Африка стала “заручником” у війні росії проти України. 

Я нещодавно розмовляв з Коджо Оппонгом Нкрумаю, ганським міністром інформації – провідною фігурою по боротьбі з дезінформацією в Африці. Він не сумнівається в тому, що на регіон накочується криза.

“Поганим є вже те, що ця війна взагалі почалася. Але блокада експорту зернових, котра викличе продовольчу кризу у багатьох частинах світу, особливо в Африці, найбільш проблематична, – каже він. – В Африці ситуація стає все більш тривожною, оскільки все більшій кількості домогосподарств стає щораз складніше себе прогодувати. У деяких країнах вже є нестача основних продуктів харчування. Людські життя у зоні ризику”.

Нкрума розуміє, наскільки серйозною є загроза з боку російської дезінформаційної кампанії. “Ми робимо все від нас залежне, щоб люди розуміли справжні причини цієї кризи. Ми також показуємо їм способи, як ми можемо стримати ситуацію, і навіть – там, де це можливо – перейти на місцеві альтернативи”, – пояснює міністр.

“Мушу визнати, це надзвичайно складно. Тому що дезінформація виринає від деяких націй, відповідальних за цю кризу, спричинену інструментарієм західних соцмереж”, – додає він. 

У липні я відвідав Кенію, щоб дослідити ці проблеми. У столичному місті Найробі страх серед місцевого населення через зростання цін на їжу є повсюдним. Навіть попри те, що вони ще не досягли захмарного рівня. російські наративи заповнюють собою онлайн-простори Кенії, навіть великі офіційні джерела. 16 квітня національний канал NTV Kenya поширив історію у себе на сторінці в Facebook з заголовком: “росія Кенії: звинувачуйте США та ЄС у високих цінах на паливо та їжу”. 

Такі повідомлення – підсилені акаунтами російських посольств – спускаються нижче до кенійських Twitter-сторінок, де проросійські та антизахідні стають усе більш виразними. Наприклад твіт, закріплений на сторінці Джонсона Мвангі, який працює на недержавну організацію в Найробі, показує зображення Іраку, Сирії, Ємену та Лівії (вірогідно, до та після американських інтервенцій). Опис: “А цього ви не помічали? Мені цікаво, де ви знаходите совість виступати проти росії… росія анексувала крим (так!) і відбудувала його у велике місто (?)… подивіться на всі ваші колишні вторгнення: ґвалтування жінок, знищення інфраструктури та добре розвиненої економіки – во ім’я чого?”. 

російська інструменталізація зернової кризи є останнім прикладом її ширшої стратегії із використання нестабільності. Це те, що Держдеп США назвав “постійною конкуренцією з суперниками”. 

На діджитал-арені московські інформаційні та дезінформаційні кампанії мають на меті сіяти, посилювати та увічнювати підступні та їдкі наративи, щоб послабити Захід та демократію та просувати росію як кращого партнера для африканських націй. 

“Все стає дорожчим. Тепер я чую, що ми можемо мати проблеми з їжею. Знову африканці платять ціну за проблеми між великими силами”, – сказав мені таксист Гілберт у Найробі.

Вам також сподобається

@2022-2024 — Ґрунт

Новинна стрічка