Мости життя і смерті: Україна перемагає на Півдні завдяки контролю річок

Анатолій Максимов
Український понтонний міст

Понтонний міст простояв на місці заледве день. Українська армія стрімко перекинула свою техніку та особовий склад через переправу. А потім солдати вдивлялися на відео з дрона, як росіяни підірвали цей міст. Укотре. “Так, вони вдучили у міст”, – поважно сказав пілот БПЛА, розглядаючи зображення, що передавалося з безпечної відстані, приблизно однієї милі. Солдати лишень звели плечима: то була невелика втрата.

Ендрю Крамер пише у статті для The New York Times, як інженерні війська ЗСУ перемагають росіян на Півдні.

Україна спіймала імпульс

Українське військо невдовзі побудує новий міст через граційний Інгулець, річку з повільною течією на Півдні України, щоб замінити знищену росіянами переправу. Цей цикл повторюється щодня. Українська армія зводить понтонний міст, щоб просунутися ближче до Херсона, і згодом його нищать.

“Ми будуємо – вони підривають. Вони будують – ми підриваємо”, – каже полковник Роман Костенко, командир дислокованих тут сил.

Цього дня українська армія має підстави почуватися впевнено. Бої йдуть на сотні кілометрів фронту, і Збройним Силам вдалося прорватися крізь російські позиції, звільнити декілька сіл і взяти багато полонених у своєму першому великому, починаючи від зими, контрнаступі.

Наразі все ще передчасно повний масштаб із успіхами армії. Втім відео, свідчення очевидців та деякі повідомлення з Росії вказують, що Україна спіймала імпульс, у тому числі й на цій ділянці [на Півдні]. Тут розростається один із двох виступів, які вклинюються у російські позиції. На іншому такому виступі українська атака змусила росіян відступити зі стратегічного міста Ізюм.

blank
Позиції ЗСУ в зоні успішного контрнаступу на Півдні (фото NYT)

Депутатська вибухівка

Будівництво мостів і знищення переправ, хоч яким би негламурним, і низькотехнологогічним, і олдскульним вони не видавалися, попри все, виявилися основним знаряддям для обох сторін під час українського контрнаступу на Півдні. 

Використовуючи ракети далекого радіуса дії, надані Сполученими Штатами Америки, ЗСУ практично знищили чотири мости через Дніпро відітнувши приблизно 25 тисяч російських солдат від постачання. 

Російська армія спробувала залагодити проблему шляхом зведення понтонних переправ. Україна теж атакує їх зараз. План – перевірити російські фронтові позиції на наявність слабких місць, зважаючи на те, що в них вичерпуються боєприпаси, пальне та навіть їжа. 

Але для того, щоб натиснути на російські позиції, Україна має проводити атаки через меншу річку Інгулець. Тому вона будує власні понтонні мости, котрі стають цілями для росіян.

Зведення мостів є невпинним процесом, каже полковник Костенко, який також є народним депутатом. Жоден поодинокий удар по переправі не вирішить долю українського наступу. Постійно працює два компоненти – будувати власні понтони і не давати росіянам робити те саме. 

У перші дні війни, дні хаосу, полковник Костенко дістав приблизно 90 кілограмів вибухівки від військових. Він розповідає, що відвіз їх у мінівені до кількох мостів на шляху російського наступу в бік Миколаєва. Так вдалося підірвати мости і створити перепону для атаки росіян на місто.

Звідтоді війна на Півдні йде навколо річок та мостів. 

blank
Удар по понтонному мосту, зведеному інженерними військами ЗСУ (фото NYT)

“Початок позитивний” 

Бій розрісся до стадії, коли українці зміцнилися у “мішку” на східному березі Інгульця, який до цього переважно контролювався росіянами. Цей “мішок” поступово збільшується.

“Те, що ми почали рухатися, і взяли територію у ворога – дуже позитивний момент”, – каже Костенко, незважаючи на те, що одну з переправ, котру він хотів показати журналістам, було знищено за короткий час перед зустріччю. “Початок позитивний. Всі побачать, що ми можемо це зробити”, – додає Костенко.

Українська армія тримала деталі контрнаступу в таємниці, наголошуючи на тому, що секретність операцій має визначальне значення. Зазвичай репортери не мають змоги відвідати передову. Втім розташування понтонних переправ і так добре відоме росіянам, тому навряд чи може вважатися таїною. 

Українське вклинення у російські передові позиції на протилежному березі Інгульця – один із найбільш наочних успіхів контрнаступу.

Фотографія солдатів, які тримають прапор України на даху лікарні у місті Високопілля, котре лежить на північ від битви за понтонні мости, з’явилася в українських медіа, а згодом її достовірність підтвердив радник Президента Володимира Зеленського. Це підняло бойовий дух у країні. 

Відео, опубліковані у соцмережах, свідчать, що Україна просунулася щонайменше на 50 кілометрів у цьому районі (дані станом на середину вересня, – Ред.), відбивши декілька сіл під час несподіваного наступу на оголений російський фланг. Це посилило відчуття імпульсу після кількох місяців гнітючих, кривавих і перемелюючих боїв ув обороні. 

blank
Розвідка дроном (фото NYT)

Тактика тисячі порізів

Україна потребувала показати, що вона здатна відкидати російські сили. Це належало зробити ще до того, як осінні дощі загальмують наступ у багнистих полях, і до того, як європейська підтримка в питаннях переозброєння ослабне на тлі інфляції та зростання цін на енергоносії. 

“Україні потрібна перемога зараз. Нам треба перейти у наступ. Саме тут місце, де ми можемо це з успіхом здійснити, щоб кожен, хто є в армії, кожен мобілізований, і кожен на навчаннях відчули смак перемоги. Так, це може коштувати дорого. Так, ми розуміємо, що це складно”, – пояснює Костенко.

На російському боці теж відчувають складність. Величний Дніпро є перешкодою для постачань у район українського контрнаступу. Спроби росіян переправитися через річку чудово видно з українських дронів – і відразу прилітає удар. 

На відео, що його зняв російський солдат, вантажівка, заповнена амуніцією, заходить на понтонну переправу. Чутно, як солдат каже: “Давай! Давай!”. Утім артилерія вдаряє по понтону, розкидаючи солдатів. Вони лаються, кричать від поранень. 

Стратегію українських контратак, котра включає удари по лініях постачань і спроби атакувати фронт, можна було б назвати – “смерть від тисячі порізів”. Ці атаки ще не тягнуть на “повномасштабний наступ”, але завдають шкоди на низовому рівні. 

До недавнього часу стратегія полягала не в тому, щоб захопити великі шматки території, а завдати шквалу ударів, каже Сергій Грабський, полковник запасу Збройних Сил України, коментатор для українських медіа. 

“Робота розвідка добре налагоджена. Наші війська з нетерпінням чекають, коли ворог зведе новий понтонний міст, бо він стає ціллю номер один”, – розповідає Грабський. 

blank
На Півдні бої точаться на рівній, наче стіл, поверхні (фото NYT)

Повільно, але ефективно 

Інститут із вивчення війни, американська аналітична група, відгукувався про українську мету як про повільне та методичне розколювання російської військової потуги. 

Якщо контрнаступ триватиме, ізольовуючи та оточуючи російські війська на західному березі Дніпра, Україна зможе “створити вбивчий периметр найкращим російським десантним військам”, вважає Джек Ветлінг, науковий співробітник та спеціаліст із сухопутних бойових дій британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень.

Щойно рух річкою звузиться до млявої цівки, “ми досягнемо ефективного оточення”, каже полковник Костенко. 

“Уже зараз ми чуємо, що ворог має проблеми з боєприпасами”, – додає він. Це проявляється у зменшенні кількості російських артударів вздовж передової. Костенко переказав перехоплену розмову по раціях: “Приємно чути, що вони кажуть: “Я пустий. Стріляти не можу”. 

Дві армії б’ються на пласких, як стіл, просторах полів та угідь і в посадках дерев в українському степу. Тіні хмар граються на полях. 

Бронетранспортери, машини з пальним, пікапи та “швидкі” пробиваються через брудні дороги, везучи боєзапас та солдатів на фронт, евакуюючи поранених. І формують справжні транспортні корки. 

Щоб звести понтонний міст, потрібно три години. Щонайдовше він простоїть у цьому районі 24 години, розповідають офіцери. 

“Скрізь, щодня ми робимо інженерну роботу”, – каже офіцер із позивним “Слон”. Будуються нові мости. Росіяни б’ють по них артилерією, авіабомбами та ракетами. “Вони не в захваті від наших понтонів”, – додає він. 

Приблизно через годину після удару артилерією по мосту колона вантажівок підвезла ще більше понтонів, які скинули вздовж дороги при ріці. 

“Ми відбудуємо його, і контрнаступ продовжиться”, – каже полковник Костенко.

Головне фото – AP

Вам також сподобається

@2022 –  Ґрунт

Новинна стрічка