На річницю російського вторгнення в Україну, 25 лютого, близько 13 тисяч мітингувальників вийшли на акцію протесту до Бранденбурзьких воріт у Берліні, закликаючи припинити постачання зброї до України. Демонстрація була організована Сарою Ваґенкнехт, депутаткою Бундестагу від лівої партії Die Linke. Вона засудила перспективи постачання німецьких танків в Україну, які використовуватимуть для обстрілу “російських жінок та чоловіків”.
“Ми не хочемо, щоб Німеччину ще глибше втягнули цю війну”, — проголосила вона, закликавши до створення руху за мир. Сара засудила кровопролиття в Україні, але не згадала при цьому про вторгнення Росії.
У натовпі також помітили редактора ультраправого журналу Compact Юрґена Ельзессера та десятки членів крайньоправої партії “Альтернатива для Німеччини”, які підтримали заклики Ваґенкнехт. Журнал Compact, який видає Ельзессер, нещодавно розмістив на обкладинці заголовок, присвячений Ваґенкнехт: “Найкращий канцлер – кандидат для лівих і правих”.
Об’єднання політичних опонентів під гаслами миру триває місяцями, хоча поки що є ситуативним і неофіційним. Союз ультралівих та ультраправих є очевидною метою Кремля. Згідно з документами, які отримала європейська розвідка, високопосадовці у Москві вперше запропонували план такої коаліції на початку вересня минулого року. Доступ до цих матеріалів отримали журналісти The Washington Post. ҐРУНТ перекладає публікацію WP.
Партія ворогів і партія друзів
У документах, отриманих європейською розвідкою, зафіксовано факт зустрічей між посадовцями Кремля та російськими політтехнологами, а також вказівки Кремля фокусувати увагу на Німеччині, щоб культивувати антивоєнні настрої в Європі та послабити підтримку України.
У файлах також викладено хроніку реалізації цих планів і звіти. Документи не містять будь-яких матеріалів, які фіксують спілкування росіян зі спільниками у Німеччині. Водночас, публічні повідомлення свідчать, що принаймні одна людина, близька до Сари Ваґенкнехт, і декілька членів “Альтернативи для Німеччини” (Alternative für Deutschland, або AfD) контактували з російськими офіційними особами якраз у той час, коли розроблялися згадані стратегії.
Достовірність деталей цього плану підтверджують офіційні особи західних урядів. Ці матеріали вперше викривають прямі спроби Кремля втрутитися у німецьку політику шляхом створення коаліції між крайніми правими і крайніми лівими. Ці плани також передбачають підтримку протестів проти німецького уряду.
Згідно з документами, датованими 9 вересня, метою нової політичної формації мало бути отримання “більшості на виборах на всіх рівнях” у Німеччині, а також перезавантаження “Альтернативи для Німеччини” – трансформацію цієї політсили на партію “німецької єдності”.
“Неадекватні політики, не здатні прорахувати наслідки своїх рішень, втягнули Німеччину у війну з Росією – природним союзником нашої країни та нашого народу, – йдеться у маніфесті. – Наші інтереси полягають у відновленні нормальних партнерських відносин із Росією. Сьогодні у Німеччині є тільки дві партії – партія ворогів Німеччини і партія її друзів”.
Німеччина має стати центром зусиль з підриву підтримки України в Європі
Культивування антивоєнних настроїв у Німеччині – частина прихованого фронту війни Росії проти України. Кремль намагається підірвати єдність західних держав та заморозити конфлікт на вигідних РФ умовах. Підживлення антивоєнних протестів уже використовувалось у радянські часи, і знову стало актуальним під час повномасштабного вторгнення в Україну.
“Ми знаємо [цю тактику] з часів Холодної війни, коли совєти намагалися впливати на антивоєнні рухи та маніпулювати ними”, – розповідає посадовець служби безпеки Німеччини, який побажав обговорювати такі чутливі питання анонімно.
У документах згадано, що 13 липня перший заступник голови адміністрації президента РФ Сєргєй Кірієнко збирав групу російських політтехнологів та сказав їм, що Німеччина має стати центром зусиль Москви з підриву підтримки України в Європі.
Запропонована Кремлем стратегія має об’єднати дві німецькі фракції з давньою проросійською позицією.
Ті, хто розуміє Путіна
53-річна Сара Ваґенкнехт – колишня комуністка, яка виросла у Східній Німеччині (колишня НДР, – Ред.). Вона кілька разів мала конфлікти із більш традиційним керівництвом Die Linke, у тому числі через свою популістську позицію проти нелегальної міграції, а також через твердження, що партія занадто орієнтована на ліві академічні еліти, а не на робітничий клас.
Соціологічні опитування свідчать, що популярність Ваґенкнехт на національному рівні зростає. Вона відкрито розмірковує над створенням нової партії. Німецькі експерти прогнозують, що Ваґенкнехт отримає підтримку з боку прихильників AfD і може здобути до 24% голосів виборців на загальнонаціональних виборах.
У коментарі WP Ваґенкнехт заявила, що між нею та AfD не буде союзу “у жодній формі”. Політикиня назвала “абсурдними” припущення про те, що вона могла отримувати повідомлення від російських посадовців про союз із AfD – каже, що “не контактувала ні з ким із Росії чи будь-ким із її представників”.
“Альтернатива для Німеччини” – яку ще називають партією “тих, хто розуміє Путіна” (Putinversteher, – Ред.) – поділяє думку Кремля про те, що війну спровокували США, і що Росія просто “рятувалася від НАТО”, одночасно “захищаючи російськомовних мешканців сходу України”.
Матеріали свідчать про те, що Москва протягом тривалого часу опікується десятками членів AfD, передовсім через розкішні та повністю оплачені подорожі до Росії.
У документах не згадано, як кремлівські політтехнологи намагалися донести до членів “Альтернативи” або до інших потенційних німецьких союзників інформацію про плани Москви. Але власне після після того, як Кремль дав вказівку про створення союзу між Ваґенкнехт і ультраправими, депутати AfD почали підтримувати її у парламенті та скандувати її ім’я на мітингах.
Співрозмовники в “Альтернативі” назвали російські зусилля передбачуваними, але не обов’язково такими, що відіграють якусь реальну роль у визначенні напряму руху партії, особливо з огляду на те, що два німецькі табори мають протилежні погляди на управління економікою.
“Звичайно, росіяни користуватимуться будь-якою можливістю, але для них це лише теорія… Це не те, що ми робимо на практиці”, – каже один із депутатів від AfD.
Гості Росії, Білорусі, а також Медведчука
Речник президента РФ Дмітрій Пєсков заперечив причетність Кремля до якихось спроб втрутитися у німецьку політику. “Це 100-відсотковий фейк. Ми ніколи не втручалися раніше, а зараз у нас реально немає на це часу”, – заявив він.
Втім, щонайменше дві ключові постаті – одна з AfD, а інша близька до Ваґенкнехт – зізналися, що підтримували контакт із кремлівськими посадовцями або союзниками Кремля.
20 вересня троє депутатів від “Альтернативи для Німеччини” вирушили до Росії і планували відвідати незаконно окупований Донбас. Вони перервали поїздку менш ніж за добу через суспільний резонанс і осуд з боку керівництва партії.
Однією з постатей, які контактували з офіційними особами РФ, був Ральф Німаєр, колишній чоловік Ваґенкнехт. Він розповів WP, що й досі майже щодня спілкується з Ваґенкнехт і що під час нещодавніх зустрічей з високопосадовцями Кремля у Москві йому було зрозуміло, що “в Росії є певні зацікавлені люди”. “Я знаю із приватних розмов із цими людьми, що вони свідомі про потенціал [союзу між Ваґенкнехт і ультраправими]”, – сказав Німаєр.
Попри зацікавленість Кремля, Німаєр вважає, що Ваґенкнехт не прийме жодної підтримки з боку Москви: “Це неминуче знищило б проект… Ви бачили це з Марін Ле Пен у Франції. Вона просто позичила гроші в якомусь російському банку, і це коштувало їй президентства. Сара не допустить такої помилки”.
Іншим контактом був Петр Бистронь – член парламенту від “Альтернативи для Німеччини”. Він таємно їздив на три дні у Білорусь у листопаді 2022-го. Бистронь розповів WP, що він зустрічався з міністром закордонних справ Білорусі, а метою візиту була ознайомча місія для підготовки мирної ініціативи AfD, але не обговорення німецької політики. Він сказав, що не зустрічався із жодними російськими посадовцями.
До речі, незадовго до повномасштабного вторгнення Бистронь їздив до Києва, щоб провідати Віктора Медведчука, який тоді перебував під домашнім арештом. За словами представника безпекового відомства із Європи, тоді ця поїздка викликала занепокоєння серед європейських чиновників.
Російські політтехнологи жалілись на складність завдання
На початку липня Путін заявив, що навіть у країнах, які досі є сателітами США, зростає розуміння, що “сліпа покора їхніх правлячих еліт сюзерену, як правило, не збігається з їхніми національними інтересами, а найчастіше просто кардинально суперечить їм”.
Кілька днів потому Сєргєй Кірієнко викликав політтехнологів до Кремля. Вони намагалися використати слова Путіна. На зустрічі з Кірієнком учасникам сказали, що головною ціллю є Німеччина – вони мають дискредитувати ЄС, Сполучені Штати, Велику Британію і НАТО, переконуючи німців, що ті страждають від російських санкцій, свідчить документ, датований 13 липня. Кірієнко закликав збільшити частку серед мешканців Німеччини, яка виступає за поліпшення відносин із Росією, на 10% за три місяці.
Російські політтехнологи жалілися на складність завдання. У першу чергу вони запустили в роботу російські “ботоферми”, щоб поширювати гасла серед соціальних мереж і протестувальників у Німеччині – “Купуйте газ, а не війну”, “Україна хоче війни, Німеччина хоче миру”.
Іншою частиною стратегії була підготовка гасел для протестів проти зростання цін на енергоносії.
Документи свідчать про те, що кампанія мала поширюватись навіть у формі графіті – вони мали з’являтись на стінах по всій Німеччині, а потім – на шпальтах преси. Згадувався малюнок із зображенням товстого “дядька Сема”, який просив би “потерпіти кілька років”. На іншому мали зобразити міністерку закордонних справ Анналену Бербок, яка б сиділа на газопроводі “Північний потік” і казала б: “Мені байдуже, що думають німці”.
Російські політтехнологи щонайменше раз на місяць звітували про виконання завдань кремлівським чиновникам. Вони показували охоплення у соціальних мережах, облікові записи Telegram, розмови на платформі YouTube тощо.
Як свідчать документи, до кінця серпня стратеги збирали інформацію про заплановані протести по всій Німеччині. Вони мали проходити під керівництвом крайніх лівих або крайніх правих. За словами представника спецслужб, росіяни сподівалися використати мітинги як можливість для просування власного порядку денного.
Демонстранти, які брали участь у регулярних акціях протесту у Лейпцигу та Нойштреліці, виходили з гаслами: “Негайно запустити Північний потік-2”, “Зняти антиросійські санкції”, “Знизьте ціни на електроенергію”, “Ми хочемо жити, а не виживати”, “Чим будемо грітися взимку?”
Вечірки у петербурзькому палаці та солісти Большого театру на десерт
Для багатьох членів AfD прокремлівська позиція щодо війни в Україні, а також підтримка анти-ЛГБТ та антиглобалістського порядку денного, які просуваються Росією, є природною – вони стверджують, що така світоглядна єдність не продиктована Москвою.
“Загалом, захист України збігається з нашими баченням ідеї національного суверенітету. Ми віримо в Європу батьківщин. Проте це проксі-війна. І для багатьох консерваторів Путін є єдиним великим гравцем, який працює проти ідеї західного лібералізму. Треба обирати сторону, особливо під час війни. Але не можна стверджувати, що AfD – це якась п’ята колона”, – зазначає Андреас Кальбіц, колишній член правління “Альтернативи” до 2020 року (тоді його усунули з керівництва через членство в неонацистській групі).
Кальбіц, як і багато інших депутатів AfD, був частим гостем у Москві. Витрати на поїздки партійців до РФ нерідко оплачувались через “Российский фонд мира” – організацію, яку очолює керівник комітету Госдуми РФ у міжнародних справах Леонід Слуцкій.
“Фонд покриє витрати на вашу поїздку до Росії”, – йдеться в запрошенні одному з депутатів AfD, датованому жовтнем 2018 року, яке також знайшли у документах.
Кальбіц розповів, що росіяни “шокували іноземних гостей розкішною гостинністю”. У його випадку, поїздка включала вечір в одному з найрозкішніших палаців Санкт-Петербурга – Юсупівському. Пам’ятку орендували спеціально для особливих гостей Кремля. Для запрошених виступали солісти Большого театру. “Росіяни вважають, що вони можуть досягнути більшості речей грішми”, – каже Кальбіц.
Витік електронної переписки, зокрема листів аташе російського посольства у Берліні, які раніше опублікувало видання Der Spiegel, дозволив скласти певне уявлення про те, навіщо росіянам потрібно було так обходити німецьких гостей. В одному з листів, датованому 2017 роком, ішлося про члена AfD Маркуса Фронмаєра: “Ми матимемо свого, абсолютно підконтрольного депутата в Бундестазі”.
Тиснути на Шольца
Після того, як почалася повномасштабна війна, члени AfD та Німаєр продовжили відвідувати Росію.
У вересні Німаєр відвідав Владивосток, і потім опублікував у соцмережах фото з економічного форуму з Пєсковим, Лавровим та Міллером. Тоді Німаєр стверджував, що його візит пов’язаний із наміром обговорити новий контракт на постачання газу через “Північний потік-2” – від імені “німецького уряду в екзилі”, як він казав.
Мета такої витівки була очевидною – спроба тиску на уряд Шольца, аби він мусив шукати шляхи налагодження відносин із Москвою на тлі зростання цін на енергоносії.
Німаєр розповів WP, що він привіз копію запропонованого контракту і передав її до канцелярії Шольца. Аліс Вайдель, співлідерка “Альтернативи”, підняла це питання перед Шольцем у парламенті. “А що, якби ми довідалися, що ви отримали пропозицію від “Газпрому” і не підписали її?”, – сказала Вайдель, зі слів Німаєра.
Під час однієї з зустрічей Німаєру дали телефон із захищеним зв’язком для безпечного спілкування з Дмітрієм Пєсковим.
“Пєсков не говорить відкрито про такий альянс [ультралівих і ультраправих]. Він не може сказати: “Ми хотіли б, щоб це сталося в Німеччині”. Бо це внутрішня політика. Але я знаю із приватних розмов із цими людьми, що вони усвідомлюють, який потенціал це може мати. Тому я спілкуюся з більш правими людьми і закликаю забути наші розбіжності”, – каже Німаєр.
Зі слів Німаєра, ідея об’єднання з AfD поки що не дуже подобається його колишній дружині.
“Ця коаліція вже створена”
Під час протесту 25 лютого Ваґенкнехт сказала, що вона вітає всіх, хто “чистий серцем”, хто виступає за мир і переговори з Росією. Вона ухиляється від відкритого союзництва з ультраправими, побоюючись, що це може коштувати їй підтримки з боку лівих. За словами Німаєра, якби Сара створила власну партію, то могла б набрати від 10 до 20% голосів виборців, отримавши певну підтримку від AfD. Хоча сам союз із AfD “мабуть, приніс би їй більшість”, вважає він.
“Вона надзвичайно популярна у Німеччині, вона виграла б канцлерство, авжеж”, – каже Німаєр. Він стверджує, що вже готує платформу для Ваґенкнехт, сподіваючись на дострокові вибори. Росіяни “негайно підтримали б її”, упевнений Німаєр після відвідин Росії.
Частина AfD не вітає об’єднання зусиль з Ваґенкнехт, побоюючись, що вона розмиє потенціал партії як загальнонаціональної сили. Такий альянс міг би принести AfD голоси виборців на сході Німеччини, але коштував би партії підтримки на заході, вважає Андреас Кальбіц. “Я не хочу мати один шматок пирога, коли я можу мати цілу пекарню. Ми тут не для того, щоб здійснювати російські мрії”, – каже Кальбіц.
Але для Бистроня, речника AfD з питань зовнішньої політики, союз із Ваґенкнехт виглядає привабливо: “Помітно, що з одного боку є глобалістична коаліція, а з іншого – популісти, в позитивному сенсі цього слова”.
Бистронь нагадує, що прихильники “Альтернативи” об’єдналися з ультралівими ще під час початку пандемії для протестів проти коронавірусних обмежень. “Ця коаліція вже створена, – каже він, – Люди вийшли на вулиці. Вони вже там. Стоять пліч-о-пліч”.
Публікується зі скороченнями
Ілюстрація – Emily Sabens/The Washington Post
