Українська дипломатія очікувала цієї події чотирнадцять місяців, від моменту, коли перші російські танки перетнули український кордон. У середу, 26 квітня, Президент України Володимир Зеленський поговорив із лідером Китаю Сі Цзіньпіном.
Як повідомили в ОП, переговори тривали годину. Команда Президента не покладала надмірних сподівань на домовленості, але важливим було хоча б встановити зв’язок із Пекіном. Сторони домовилися посилити дипломатичні зусилля – до Китаю вирушає новий український посол Павло Рябікін, а КНР готує спеціальну місію, яка має зібрати додаткову інформацію про війну, розпочату Росією.
Нещодавно американське видання The New York Times опублікувало статтю під красномовною назвою “Чому китайський лідер не дзвонить українському президентові”. Цей текст розповідає про те, як охололи відносини між Києвом і Пекіном, чому позиція КНР під час російської агресії є такою відстороненою, і чи могли б китайці взяти участь у відбудові України після війни. ҐРУНТ переклав цю статтю.
Чого хоче Сі Цзіньпін?
Попереднього разу, коли Президент України Володимир Зеленський розмовляв із лідером Китаю Сі Цзіньпінем, вони святкували тридцятиріччя встановлення дипломатичних відносин між країнами. Тоді вони вітали “поглиблення політичної взаємодовіри” та “глибоку дружбу” народів.
Ця розмова відбулася у січні минулого року. Менш ніж через два місяці після цього Росія – один із найближчих партнерів Китаю – почала повномасштабну війну проти України. Відтоді Сі Цзіньпін ні разу не говорив із Зеленським, попри неодноразові прохання. А “міцні та стабільні” відносини, про які так багато говорилося, стали далекими спогадами.
Раніше торгівля та культурний обмін між Китаєм та Україною зростали – зараз же цілі держав інколи суперечать одна одній.
Україна хотіла б, аби Китай допоміг їй стримати російську агресію. Водночас Київ чітко розуміє, що Пекін не бажає цього робити, а також переймається тим, що Китай врешті може надати Росію зброю.
Китай же прагне зберегти свій нейтралітет у війні, і розмова із Зеленським могла б зміцнити омріяний імідж відповідальної світової держави. Проте Китай також розглядає цю війну як проксі-битву за майбутній світовий порядок, в якій по один бік перебувають Сполучені Штати, а по інший бік – Китай і Росія. Зближення України зі Заходом [в очах Китаю] ставить її на неправильний бік цього поділу.
Гроші вже не мають значення
Іще одним важливим нюансом є те, що Україна, як держава, яка постраждала від російського нападу, перестала бути такою економічно привабливою для Китаю, як раніше.
“В Україні досі триває війна, а те, у що інвестував Китай, розбомбили. Ми не знаємо, який вигляд Україна матиме в майбутньому”, – каже професор міжнародних відносин Нанкінського університету Чжу Фен.
До того, як почалося повномасштабного вторгнення, поглиблення зв’язків між Україною та Китаєм було найбільш помітним якраз в економічній сфері.
Упродовж 2017-2021 років експорт із України до Китаю зріс у чотири рази. У 2019 році Китай став найбільшим торговим партнером України та імпортував найбільше ячменю і залізної руди. Україна була найбільшим постачальником кукурудзи, а також другим за обсягом постачальником зброї до Китаю. Перший китайський авіаносець “Ляонін” – це списане судном радянських часів, яке військово-морські сили Китаю придбали в України та відремонтували.
Український прем’єр-міністр називав 2019 рік “роком Китаю”. Китайські компанії долучилися до будівництва нової гілки метро у Києві.
Культурні обміни теж зросли. У найбільшому парку Пекіна з’явився пам’ятник Шевченку. Олена Зеленська виголосила вітальну онлайн-промову на Пекінському міжнародному кінофестивалі 2021 року, а багато українців стали студентами у Китаї.
Напруга тільки зростає
Водночас, у двосторонніх відносинах завжди була присутня геополітична напруга.
Китай утримався від критики Росії після того, як вона анексувала Крим у 2014 році. Україна ж зіткнулася із тиском з боку США, які хотіли, аби вона дистанціювалася від Пекіну. У 2021 році Україна відмовилася від продажу українського аерокосмічного виробника китайським інвесторам за 3,6 мільярда доларів (ідеться про спробу купити “Мотор-Січ”, – Ред.).
У той час, коли минулого року російські війська накопичували сили поблизу українських кордонів, президенти Китаю та Росії зустрілися у Пекіні. Тоді вони оголосили, що партнерство між їхніми країнами “не має меж”.
Після початку війни позиція Китаю стала ще виразнішою. Пекін перейняв багато кремлівських тез та дезінформації, звинувачуючи НАТО у підбурюванні конфлікту та відмовляючись називати його вторгненням. Минулого року у Сі Цзіньпіна та Путіна була значна кількість переговорів. А, наприклад, у китайському інтернеті – який, відзначимо, жорстко цензурується – популярними є відеоролики, які прославляють удари російських безпілотників; а націоналістично налаштовані інфлюенсери кепкують із того, що Україна повернулася до Заходу.
Попри все, Україна намагалася заручитися підтримкою Китаю. І сприймала його чи не як єдину країну, яка має вплив на Росію. Зеленський неодноразово наголошував на повазі до територіальної цілісності, якою завжди переймається Китай (мається на увазі офіційна позиція України щодо Тайваню, – Ред.).
Візит до Москви
У той час, коли багато союзників України критикували проросійську позицію Китаю, Зеленський був обережнішим. Одну з нещодавніх заяв Пекіна щодо війни він назвав “важливим сигналом”, хоч багато західних урядів відкинули її як несуттєву. Зеленський же сказав, що йому “дуже хочеться вірити”, що Китай не буде озброювати Росію.
Водночас, і в українському уряді, і серед громадян розчарування Китаєм зростає. Жовтневе опитування, яке провела одна з українських дослідницьких груп, показало, що з 2021 року негативне ставлення до Китаю зросло вдвічі.
Нещодавно Сі Цзіньпін відвідав Москву. Там він і Путін знову підтвердили своє партнерство, що стало ще одним розчаруванням для України.
“Тривалий час Україна мала величезні ілюзії щодо Китаю, – коментує Юрій Пойта, керівник Азійської секції New Geopolitics Research Network. – Тепер ілюзії поступово зменшуються, особливо після цього візиту”.
Натомість Китай дещо пом’якшив свою риторику. У першу чергу, через прагнення покращити відносини з Європою.
У майбутньому Китай може бачити для себе економічні та стратегічні можливості у відбудові України, адже колись війна таки закінчиться.
“Це може бути привабливим способом згодом стати частиною післявоєнного перевпорядкування, – каже директорка Азійської програми Європейської ради з міжнародних відносин Янка Ертель. – Китайський уряд хотів би зберегти ці економічні відносини якомога більш відкритими”.
“Але про що ж їм говорити?”
Нещодавно президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Сі Цзіньпін заявив їй про свою готовність поговорити із Зеленським, “коли будуть відповідні умови та час”.
Китайські експерти стверджували, що розмова між двома лідерами на цьому етапі була б малоефективною, адже ні Україна, ні Росія не готові до припинення вогню.
“Це не так, що ми б не хотіли йти на контакт… Але про що ж вони будуть говорити? – коментує Ван Івей, директор Інституту міжнародних відносин Ренмінського університету. – Зеленський сподівався на дзвінок, бо хотів, щоб Китай засудив російське вторгнення та закликав Росію вивести свої війська. Це не реалістично”.
Ця невизначеність у відносинах впливає на таких людей, як Антон Матусевич. 32-річний українець живе у Шанхаї. За вісім років свого перебування тут він встиг відкрити бізнес та одружитися з китаянкою.
Матусевич знає, що багато китайців підтримують Росію, однак він намагається створити спільноту тих, хто симпатизує Україні, організовуючи культурні заходи та збори коштів. “Ми не можемо змінити думку людей, але ми можемо спробувати побудувати майбутні відносини”, – каже Матусевич.
Проте його інтегрованість у Китай стає все більш примарною. “Ми намагаємося допомогти, але водночас розуміємо, що ця система не допомагає Україні. Є межі, які ми не можемо переступити”, – каже Матусевич. Якщо Китай надасть Росії зброю, він покине країну.
Друкується зі скороченнями
