“Коли я вперше це побачив, було важко. Ти приходиш на місце, де працював роками, а тут – руїна, бардак, звалище. Усе, що ти робив і налаштовував, усе, що створювалося на твоїх очах – його просто немає. І ти думаєш, що частину твого життя взяли і викинули”, – розповідає Денис Гринишин, відеограф херсонської філії Суспільного мовника.
Ми йдемо темними коридорами будівлі в Херсоні, відомої місцевим як “Скіфія”. В офісі – вибиті шибки і розтрощені кабінети. На стінах – малюнки із триколорами. У дворі залишилися вогневі позиції російських солдатів, довкола розкидані ящики з-під боєприпасів. До будівлі Суспільного окупанти вдерлися ще у перші дні вторгнення до Херсона у березні 2022 року. Вони відразу захопили приміщення та телекомунікаційну вежу, котра розташовувалась через дорогу, у парку Херсонська фортеця.
Кореспондент медіа ҐРУНТ побував у студіях “Суспільне.Херсон”, яке продовжує працювати дистанційно і планує відродитися як головний мовник Херсонщини після звільнення області від росіян.
Забрали техніку – залишили горілчані пляшки
Денис працює на Суспільному (“Скіфії”) із 2013 року. Увесь період окупації він залишався в Херсоні, бачив, як російські пропагандисти намагалися запустити тут свій телеканал “Таврія”. Втім іще перед тим окупанти викрали найкраще обладнання, на якому працювала команда українського мовника.
“Спочатку вони зробили пропагандистський сюжет про те, що тут все було старе і нікчемне, що нам ніби виділяли багато коштів, а ми працювали на поганому обладнанні. Насправді ж вони показали кадри з підвальних приміщень, де була складена стара техніка. Показали студії, які ми не використовували. Хоча за рік до того нам привезли нові камери, пульти, комп’ютери. Усе це вони кудись вивезли”, – розповідає Денис, показуючи мотлох і обірвані дроти в студіях Суспільного.
Куратором медійного нампрямку в окупованому Херсоні був відомий російський пропагандист Олександр Малькевич. Йому активно допомагали колаборанти Ісмаіл Абдуллаєв, якого в серпні 2022 призначили директором “Таврії”, та Кирило Стремоусов, який був одним із медійних облич російської окупації Херсона, доки не розбився у ДТП у листопаді минулого року.
Окупанти запускали медіа-школу і “кафедру журналістики та медіакомунікаці” на базі захопленого Херсонського державного університету, проводили публічні заходи, супроводжували пропагандистськими сюжетами “Таврії” кожен свій крок. Коштів на медіапідтримку агресії не шкодували. Усе це подавалось під лозунгом: “Россия здесь навсегда”.
Увесь пафос новоствореного російського медіа в Херсоні розвіявся разом зі звільненням Херсона Збройними Силами України 11 листопада 2022 року. Тікаючи з Херсона, росіяни підірвали телекомунікаційну вежу. Зате позалишали у будівлі Суспільного пляшки з-під горілки, мішок сухарів, шматки форми та нижньої білизни російських солдатів, які жили тут вісім місяців. Все, що працювало хоча б якось – вкрали або вивели з ладу.
Окупанти не соромилися викрадати навіть особисті речі працівників мовника. На кадрах пропагандистів “Таврії”, де зафіксовано втечу росіян і потрапляння під обстріл, колишній продюсер Суспільного Рустам Авдєєв упізнав не лише стареньку редакційну “Газель”, а й коробку зі свого робочого кабінету. Сьогодні солдати російського інформаційного фронту з телеканалу “Таврія” продовжують зомбувати свою аудиторію новими вигадками із окупованих міст лівобережної Херсонщини.
“Їм по кайфу дивитися, як люди страждають”
Лозунг про Росію, яка “тут назавжди”, Денис Гринишин іронічно кілька разів. Хлопець каже, що, звісно, не вірив цим дурницям ні на мить.
“Я коли це все чув, то завжди матюкався. Ну, деякі росіяни зробили так, як і обіцяли – залишилися тут назавжди – в землі. Щодо мене, то це мій дім і моє місто”, – каже Денис.
Хлопець визнає, що перебувати в місті небезпечено через потужні обстріли. Проте він не планує покидати рідного дому.
“Я не поїхав, коли тут були окупанти, то чому я повинен їхати, коли тут вже Україна? Звичайно, страшно через обстріли, важко. Але поки що шибки цілі, світло є. А так – людина до всього звикає”, – каже Денис в одному з розграбованих кабінетів.
За вікном у цей час чутно серію гучних вибухів. “Це ще далеко. От коли в двір прилітає – ото весело”, – реагує Денис.
Відповідаючи на питання, чому російські війська обстрілюють цивільне населення у Херсоні, відеограф Суспільного розводить руками.
“У них логіка застряла 24 лютого. Яку вони ціль переслідують – важко сказати. Може, терор, може, вони думають: “О, в них є світло – треба зробити, щоб не було”. Бо в них самих нічого немає. А може, їм по кайфу дивитися, як люди страждають”, – розмірковує Денис.
“Прокидайтеся, друзі, бо ворог не спить!”
Через російське вторгнення журналісти “Суспільне. Херсон” вимушені працювати із різних локацій – вони розкидані і по Україні, і за кордоном. Втім є працівники, які продовжують займатися справами і безпосередньо з Херсона. Через розграбовані приміщення, а також постійні загрози для життя і здоров’ю працівників, повноцінну роботу філії Суспільного мовника відновити в Херсоні вкрай важко.
Попри це, сьогодні – як і під час окупації – команда “Суспільне. Херсон” продовжує створювати контент для своєї аудиторії. Новини і репортажі, історії херсонців, які чинили спротив окупації та боронять Україну в ЗСУ, матеріали про звільнені міста і села, повідомлення з окупованого лівобережжя Дніпра – журналісти мовника продовжують висвітлювати це на своїх платформах.
“Шеф-редакторка написала: “Прокидайтеся, друзі, бо ворог не спить!”. І з того часу ми практично не спали. Працювали перші два тижні майже цілодобово. Вже о пів на сьому ранку 24 лютого я робила увімкнення прямо з дому телефоном у загальнонаціональний ефір, – згадує кореспондентка бюро новин Оксана Хлєбус. – Пам’ятаю, як визирала з погребу, щоб зловити зв’язок. Перед очима лягав лапатий сніг, а сусідньою вулицею їхала ворожа техніка. І навіть тоді наша робота не припинялася”.
Оксана розповідає про три найбільші страхи, які відчувала під час роботи в окупації: потрапити в полон, бути зґвалтованою і що закінчиться інсулін. Згодом дівчині вдалося виїхати до Одеси. Звідти вона продовжує працювати для Суспільного.
Головний успіх пропагандистів у Херсоні – це їхня втеча
“Наразі у нас достатньо людей, щоб виконувати задачі, які перед нами ставить керівництво. Кожен знає свої обов’язки і так працює. Якщо ситуація зміниться, якщо лінія фронту відійде далі від лівобережжя, ми, можливо, будемо повертатися і планувати роботу в наших приміщеннях”, – говорить у коментарі для медіа ҐРУНТ менеджер телерадіокомпанії “Суспільне. Херсон” Михайло Сваричевський.
Він переконаний, що такий Суспільний мовник потрібен Україні. Нещодавно журналісти Суспільного святкували шосту річницю з початку роботи у реформованому вигляді.
“Реалії сьогодення вимагають, щоб в основі був правдивий новинний контент. Ми в цьому напрямку розвиваємось. Компанія намагається модернізуватися під сучасну основу інформаційного ринку. І я вважаю, це з кожним роком виходить все краще і краще відповідати всім стандартам журналістики і потребам нашого суспільства. Нас дивляться і читають, ми отримуємо зворотній зв’язок від людей”, – додає Сваричевський.
Оцінюючи успіхи російських пропагандистів у Херсоні, Михайло зазначає: головний успіх – це їхня втеча.
“Вони робили відеоматеріал для невеликого відсотка місцевих, які їм симпатизували, та для тих, хто живе там, на болотах, щоб показати: “Ось, ми прийшли сюди, ми захищаємо наших, і ми несемо за собою якийсь там мир і процвітання”. Це звичайний імперіалістичний наратив, який не передбачає таких понять, як правда та об’єктивність”, – каже менеджер.
Можливість сказати “дякую”
Щоб допомогти команді “Суспільне. Херсон” швидше відновити повноцінну роботу та покращити спроможності зі створення контенту, громадська організація “Львівський медіафорум” ініціювала збір – один мільйон гривень.
“Команда Суспільного, ризикуючи життям, зробила усе можливе, аби під час окупації херсонці мали доступ до правдивих новин, а решта українців знала, що відбувається в окупованому місті. І продовжує працювати, так само ризикуючи життям, в умовах щоденних обстрілів. Журналісти Суспільного зробили дуже непростий професійний та особистий вибір і своїм прикладом нагадали суспільству, чому журналістика як ніколи має значення”, – зазначає у коментарі для ҐРУНТу операційна директорка Львівського медіафоруму Галина Танай.
Журналістам “Суспільне. Херсон” прямо зараз потрібна базова техніка – телефони, ноутбуки, камери, павербанки. В команді Львівського медіафоруму мріють якнайшвидше зібрати ці кошти і просять підтримати їхню ініціативу.
“Збір коштів – це ще й можливість сказати «дякую». Тому для мене результатом буде залучення якомога більшої кількості звичайних українців, які усвідомлюють, що медіа – важливі. Не донорів, не журналістів, які донейтять із солідарності – а читачів і глядачів Суспільного, заради яких редакція продовжує працювати”, – переконана Галина Танай.
Станом на 24 січня на потреби команди “Суспільне. Херсон” вдалося зібрати понад 155 тисяч гривень. Підтримати ініціативу можна тут.
