“У парку роздають повістки. Мужики, будьте обережні”, “За одним хлопакою влаштували перегони” – у соціальних мережах пожвавилися анонімні канали, котрі нібито допомагають уникати місць, де вручають військові повістки. Ці канали охоплюють аудиторію чисельністю в кількасот тисяч підписників, хоча самі поширюють переважно брехню. І навіть гірше – вони множать наративи класичних інформаційно-психологічних операцій.
Мета ІПСО з повістками – викликати страх і недовіру, створити уявлення про неймовірні втрати на фронті і знеохотити українців чинити спротив ворогу. ҐРУНТ пояснює, як не піддаватися на ворожу пропаганду, і чому не треба боятися військових комісарів.
Як телеграм-канали поширюють вигадки і паніку на темі повісток
Наприкінці червня і на початку липня у Телеграмі активізувалися анонімні канали, котрі нібито допомагають відслідкувати, в яких місцях вручають повістки. Канали мають схожу назву: “Де вручають/роздають повістки Львів/Чернівці”.
Ці сторінки розміщують по кілька публікацій на годину. Інформація про те, що в якомусь районі міста ходять військовослужбовці або поліцейські і виписують повістки в хаотичному порядку, подається нібито зі слів очевидців. Деякі канали вже мають понад 66 тисяч підписників.
“Повісткові” канали почали масово публікувати інформацію у період, коли в Україні палала дискусія про можливі обмеження в пересуванні між областями для військовозобов’язаних.
Пости мають схожий емоційний стиль повідомлень. Їх викладають і українською мовою, і російською: “Будьте обережні”, “За одним парнем прям гонки устроили. Беги Форест”, “Выписывают билеты мужчинам. Сняли с маршрутки”, “Вибірково зупиняють перехожих чоловіків вгорі парку Івана Франка. Будьте обачні” тощо.
Військовослужбовців ЗСУ в цих повідомленнях часто називають “зелені”, “пікселі”, “воєнкоми”.
Деякі канали просять підписників надсилати тільки перевірену інформацію. Але одразу за таким постом може йти щось типу: “Біля АТБ троє зелених виписують всім”.
Адміністратори не проводять жодної верифікації даних. Навіть у тих публікаціях, де є фотографії військових поряд із цивільними, неможливо зрозуміти, чи це реально комусь вручають повістку, чи просто випадкове фото людей у формі.
Є курйозні випадки, коли авторів каналів викривали на поширенні абсолютних вигадок. Наприклад, на сторінці з’являвся пост про вручення повісток на станції львівського метро.
Редакція медіа ҐРУНТ також спробувала підловити один із “київських” каналів. Повідомлення про роздачу повісток “на перехресті Яр. Валу і Франка” без жодної перевірки чи уточнення було опубліковане миттєво.
“Невмотивований натовп тільки створює додаткові проблеми і відбирає на себе цінний ресурс”
Через війну з Росією в Україні триває загальна мобілізація. Згідно з останнім рішенням Верховної Ради, мобілізацію продовжили до 23 серпня. До Збройних Сил України можуть мобілізувати громадян віком від 18 до 60 років, які можуть виконувати військовий обов’язок.
Раптова потреба у збільшенні чисельності війська, недосконалість законодавства, внутрішня міграція та “перегини на місцях” спричинили хайп на темі вручення повісток на вулицях, блокпостах, заправках та в інших публічних місцях.
У наших реаліях вручення повісток подекуди перетворилося на покарання (наприклад, за порушення ПДР) або полювання за потенційними призовниками на пляжах та у барах. Ефективність таких облав – сумнівна. Люди, які не хочуть проходити службу в ЗСУ, знайдуть безліч приводів, щоб цього не робити. Понад те, невмотивований солдат – радше проблема для армії, ніж допомога.
“Я пишаюсь своєю службою, і мене обурює, що мою професію принижують до рівня покарання для якихось хронів. Очевидно, що рівень вимог для вступу на службу сьогодні низький через об’єктивні обставини, але це не значить, що армія має перетворюватись на угрупування алкашів, наркоманів, крадіїв…”, – пише головний майстер-сержант 47-го окремого стрілецького батальйону Валерій Маркус.
“Такою організацією процесу призову держава принижує і демотивує бійців, які свідомо пішли на службу жертвуючи своїми інтересами, ба, навіть життям. Військкомати поставили цих людей в один ряд з тими, кого кинули на службу у вигляді покарання. Це просто принизливо.
За такої системи набору рівень якості мобілізованих настільки низький, що від них більше проблем на фронті, ніж користі… З усієї маси, якою військкомати закидують армію, притомних не більше 10-15%. Усе інше – невмотивований натовп, який тільки створює додаткові проблеми і відбирає на себе цінний ресурс часу та зусиль”, – вважає Маркус.
Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю ВВС висловився проти вручення повісток як форми покарання громадян.
“Я вважаю, що це дурня повна, тому що служити країні й захищати країну – це точно не має бути покаранням”, – вважає Резніков.
Іноді трапляється так, що когось мобілізують без особливого бажання, а хтось прагне потрапити до війська місяцями, і йому кажуть: чекайте, ми вам зателефонуємо. І не викликають. (Порада: якщо ви опинилися у схожій ситуації, спробуйте оформити для себе запит від конкретної військової частини і прийти з ним до військкомату.)
“Завдання – подати державу як монструозну каральну структуру, яка хоче відправити свого громадянина на вірну смерть”
Недосконала система мобілізації та невдала комунікація про заборону/дозволи на переміщення країною дали підґрунтя для поширення ІПСО на темі повісток.
Десятки тисяч повідомлень в анонімних каналах створюють оманливе уявлення, що воєнкоми полюють за нами на кожному кроці. Що їх сотні в кожному місті, і що “небезпека” чекає у магазині, на вулиці чи навіть у громадському туалеті.
Мета цієї інформаційно-психологічної операції – викликати страх, паніку, і, головне, – недовіру до держави, яку в цьому випадку уособлюють військовослужбовці.
Саме це й потрібно ворогу в умовах активної фази війни.
Ця ІПСО спрямована не лише на чоловіків, які хвилюються через можливий виклик на війну, а й на жінок – матерів, дружин, доньок. Начитавшись таких повідомлень та наслухавшись пліток “від родича сусідки, який прочитав про це у вайбері”, люди можуть приймати емоційні, нераціональні рішення. Наприклад, уникати контактів із іншими державними інституціями, виїжджати навіть із умовно безпечних регіонів, звільнятися з роботи, стимулювати корупцію в лікарнях, університетах, замикатися в квартирі і не виходити на вулицю, не відповідати на незнайомі номери тощо.
Загалом – уявляти собі державу як монструозну каральну структуру, яка хоче відправити свого громадянина на вірну смерть.
Що гірше, такий громадянин сам стає джерелом поширення чуток і пліток і мимоволі допомагає цій ІПСО через розмови з близькими і знайомими, дописи у соцмережах.
Така кампанія чудово вписується і в інший ворожий наратив про те, що “східняки повтікали, а західняки тепер мають воювати”. Він побудований на стереотипі, нав’язаному російською пропагандою та корисними дурнями всередині України: “на півдні і сході живуть сєпари, а справжні патріоти – у Львові/Франківську/Тернополі”.
Страх і паніка – найгірші помічники у кризових ситуаціях. Пам’ятаєте “мітки” на будинках і дорогах, за якими люди ганялися в перші тижні великої війни? На ці значки витрачався цінний ресурс – час, гроші, емоції – який можна було використати для важливіших справ у перші дні вторгнення.
Так і з повістками. Замість того, щоб прийняти нову реальність і зрозуміти, що ця війна, хоч і по-різному, але стосується кожного, – людей змушують дистанціюватися від держави, від її Збройних Сил. Змушують сприймати події в державі так, наче це не стосується всіх громадян. Люди купують у аферистів довідки про “непридатність”. Замість курсів із такмеду та базових навичок володіння зброєю – гортають телеграм-канал із вигадками.
Звичайно, людям властивий різний рівень опірності ворожій пропаганді. І, зрештою, кожен може піддатися впливам фейків чи деструктивних емоцій. Однак варто зрозуміти: цей етап війни з Росією – за збереження державності, за збереження українців.
Від результату цієї війни залежатиме, яким буде майбутнє України. Чи буде Україна взагалі. І чи буде в ній кожен із нас.
:idea: Це потрібно знати про повістки
Хто і де вручає повістки? Це можуть робити співробітники територіальних центрів комплектування (військкомати), СБУ, представники органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, організацій, навчальних закладів.
Повістку можуть вручити в будь який час і в будь якому місці. Це – законно.
Які повістки вручають? Переважно йдеться про повістки для уточнення даних та оформлення на військовий облік. Щоб розуміти, на який мобілізаційний резерв може розраховувати держава, їй потрібні дані громадян: контакти, місце проживання, склад сім’ї, стан здоров’я, місце роботи тощо.
Військовозобов’язані при зміні місця постійного проживання повинні протягом семи днів з’явитися до Центру комплектування і стати на облік. Звичайно, це роблять далеко не всі. В умовах, коли сотні тисяч людей вимушено переїхали в інші регіони країни, а частина центрів комплектування перебувають на окупованих територіях, оновлення інформації є логічним.
Після військкомату одразу на фронт? Після уточнення даних у Центрі комплектування через певний час можуть вручити іншу повістку – на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), яка визначить, чи придатний громадянин до військової служби за станом здоров’я. Лише після цього можуть виписати мобілізаційне розпорядження, яке зобов’язує прибути на пункт збору протягом 24 годин.
Згідно з Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”, військовозобов’язані та резервісти повинні пройти навчальні збори. Наразі підготовка може бути скорочені (до трьох тижнів), адже триває активна фаза бойових дій.
На практиці у війську мало хто зацікавлений наражати на небезпеку людей, які не мають хоча б мінімального досвіду і навичок, яких потребує ваша військова спеціальність.
“Я не хочу приймати і підписувати повістку. Що буде?” Якщо ви ухиляєтеся від військового обліку, вас можуть притягнути до відповідальності за ст. 337 Кримінального кодексу і стягнути штраф від 5 100 до 8 500 гривень або присудити виконання виправних робіт терміном на 1 рік. Варто сходити до центру комплектування і повідомити про себе. Навіть якщо давно минуло сім днів після переїзду, вас навряд чи оштрафують, якщо ви з’явилися з власної волі.
Якщо ж громадянин ухиляється безпосередньо від призову, тобто не з’явився до пункту збору згідно з отриманою повісткою, котра виписана після проходження ВЛК, йому може загрожувати від 3 до 5 років ув’язнення за ст. 336 Кримінального кодексу.
Жінок теж мобілізують? У Генштабі ЗСУ пояснили: жінок братимуть на облік лише за згодою.
Згідно з офіційними даними, жінки-призовниці складають близько 1% від загальної кількості мобілізованих. Їх призначають на посади медичного персоналу, зв’язківців, психологів, діловодів, бухгалтерів та кухарів. Наразі у ЗСУ є потреба у жінках-фахівцях з медицини, радіотехніки та харчових технологій.
“Досвід розгортання військових частин Збройних Сил України та інших військових формувань до повних штатів воєнного часу доводить, що в державі на сьогодні немає гострої необхідності суттєво збільшувати кількість жінок на військовому обліку”, – прокоментував Генштаб.
