“Ми стоїмо за Україну до останнього подиху. Немає жодної думки відступати чи здаватися. Будем битися до кінця!”, – говорив за життя Тарас Гаврилишин, один із головних інструкторів із морської справи у Пласті. 37-річний Гаврилишин загинув у листопаді на Херсонщині. Коли його хоронили у Львові, до могили загиблого воїна вилили пляшку води з Чорного моря.
12 квітня пластуни – українські скаути, представники найбільшої молодіжної спільноти України – святкують 111 річницю організації. Уже понад століття Пласт втілює свою основну місію – творити успішну Україну через гідних, спроможних пластунів.
Повномасштабне вторгнення істотно вплинуло на роботу організації. Понад пів тисячі учасників Пласту стали на захист Батьківщини. Тридцять героїв загинуло від початку війни з 2014 року. Багато дітей-пластунів із сім’ями були змушені переїжджати в інші міста або за кордон, десятки виховників стали волонтерами або полишили роботу з молоддю через те, що пішли у військо.
Та попри це організація не зупинила діяльність, а переформатувалася під нові реалії й зараз активно працює, щоб захистити своїх друзів на передовій, підтримати постраждалих українців, а також продовжувати виховну роботу з дітьми.
“Наша домівка стала штабом”
У перший місяць війни пластову домівку у Хмельницькому було не впізнати, пригадує голова осередку Зоряна Янечек.
“Наша домівка стала гуманітарним штабом. Ми тут зберігали медикаменти, гуманітарну допомогу, спорядження тощо. Пластуни були задіяні у різних напрямках роботи – хтось очолив і координував гуманітарний штаб, хтось займався пошуком спорядження для військових, хтось розселяв внутрішньо переміщених осіб, хтось виготовляв маскувальні сітки, хтось був залучений до “кібервійськ”, – згадує Зоряна.
Із 24 лютого 2022 року десятки осередків Пласту утворили власні волонтерські центри – у Львові, де розгорнули найбільший пластовий штаб, в Івано-Франківську, де пластуни займалися евакуацією багатодітних сімей і дитячих будинків сімейного типу, в Одесі, де волонтери допомагають стареньким людям у прифронтових територіях тощо. Згодом усі осередки об’єдналися в єдину мережу, яку очолив Національний пластовий штаб.
Упродовж 2022 року спільними зусиллями пластунів в Україні і світі, партнерів і благодійників, друзів-скаутів допомогу отримали понад 500 тисяч українців. І ця робота безупинно триває зараз.
“Не всі батьки могли пояснити дітям, що відбувається у країні”
Водночас, Пласт не припинив свою основну, виховницьку, діяльність. Важливим завданням було допомогти дітям адаптуватися до нових реалій, пережити шок, навчити справлятися зі стресом, дати їм базові знання про безпеку.
Виховники проводили заняття онлайн або в бомбосховищах, долучали внутрішньо переміщених пластунів до своїх осередків, об’єднували гуртки, чиї наставники пішли на фронт або у волонтерські штаби. В організації докладали всіх зусиль, щоб працювати далі й дати дітям середовище дружби, підтримки та довіри. Влітку тисячі пластунів та пластунок завдяки підтримці діаспори і скаутської спільноти змогли долучитися до літніх таборів – і в Україні, і за кордоном.
Наталія Винник, яка опікується розвитком пластового юнацтва (ідеться про дітей віком 11-18 років) на Тернопільщині, продовжила заняття зі своїм гуртком “Зачаровані лілеї” і залучила дівчат до волонтерства.
“Не всі батьки могли пояснити та поговорити з дітьми про те, що відбувається в нашій країні. Тому я відчувала, що на мені велика відповідальність, і потрібно підтримати юначок у нелегкий час, – розповідає Наталія. – Ми волонтерили щодня – десятки метрів сплетених маскувальних сіток, сотні енергетичних батончиків”.
Наталія намагалася підтримувати і юнацьку виховницьку програму.
“Було важко спланувати сходини чи мандрівки через повітряні тривоги. На щастя, у приміщенні, де ми займаємось, є бомбосховище – декілька разів сходини відбувалися там. Незважаючи на труднощі, ми виконали все задумане – табори, мандрівки і багато заходів. Ми мусимо бути сильними тілом і духом. Віримо: перемога близько”.
Захистити тих, хто захищає нас
Понад 530 пластунів і пластунок зараз захищають Україну у війську. Одним із основних пріоритетів Пласту стала опіка про членів організації на передовій. Мережа штабів активно працює, щоб збирати запити військових і швидко закривати потреби.
“Коли о сьомій ранку ми з дружиною дізналися про широкомасштабне вторгнення – поснідавши, я одразу ж пішов у військкомат. Я пройшов медогляд, мене записали в роту охорони, а пізніше за моїм рапортом перевели в окрему аеромобільну бригаду”, – згадує Анатолій Петльований, пластун із Чорткова, виховник двох новацьких роїв (ідеться про групи дітей віком 6-11 років). Його дружина Яна є головою пластового осередку.
Петльований каже, що допомога рідного Пласту дуже важлива і цінна для нього.
“Наш осередок організував активну волонтерську діяльність. Відколи я потрапив на фронт, чортківські пластуни нам постійно і дуже багато допомагають. Так само отримували допомогу від львівських, надвірнянських пластунів, Пласту Іспанії, Польщі, Лондона тощо”, – розповідає Анатолій.
Не зрадили своїх присяг
Кількість пластунів, які загинули за вільну від російських загарбників Україну, сягнула 30 людей, починаючи із 2014 року. До останнього подиху вони тримали обіцянку, яку дає кожен пластун і пластунка – “бути вірними Україні” і “допомагати іншим”.
“Ми згадуємо всіх полеглих членів організації і дякуємо за їхню мужність і відвагу, – кажуть у Пласті. – Ми повинні пам’ятати кожного, хто поклав своє життя заради вільної України, і кожного, хто щодня ризикує, виборюючи нашу свободу”.
Микола Гордійчук,
пластове псевдо “Гризун”, загинув 22 липня 2015 року у віці 29 років.
Микола долучився до Пласту в Кам’янці-Подільському ще 1993 року. Його брат Максим згадує, як на таборі Микола врятував життя товаришеві: “Одного разу на таборі юнак, який мав досвід у плаванні на човні, вирішив пропливти самостійно вздовж ріки. За 10 хвилин після старту він загруз у болоті і почав тонути. Через кілька хвилин човен почав опускатися на дно, тож юнак дістав свисток і почав гучно свистіти. Микола якраз пішов по дрова і почув тихенький свист. Стрімголов він побіг шукати потерпілого. Коли “Гризун” помітив юнака, той був по груди у болоті і не міг самостійно вибратись. Микола знайшов палиці, які поклав на болото, щоб трохи наблизитися, і за допомогою гілок дотягнув його до берега. На жаль, човен витягнути не змогли, але врятоване життя є набагато важливішим”.
Микола загинув у Донецькій області в липні. Через місяць у нього з нареченою планувалося весілля. Племінники “Гризуна” засновують курінь імені Миколи Гордійчука, вшановуючи його як приклад взірцевого пластуна.
Віталій Дерех,
пластове псевдо “Сало”, загинув 28 травня 2022 року у віці 35 років.
Віталій був активним пластуном із Тернополя, належав до куреня “Орден Залізної Остроги”. Працював репортером газети “20 хвилин”. Любив мандрувати і фотографувати. Їздив в експедиції у Південну Африку, на Мадагаскар.
“Я знаю багатьох відважних та божевільних людей. І якби я робив якийсь рейтинг, Віталій Дерех точно входив би в ТОП-3, – написав пластун-військовик Віктор-Микола Гаврилюк наступного дня після загибелі Віталія. – Я чув про нього ще до нашого знайомства у 2012 році на таборі, де він був інструктором з мінно-вибухової безпеки. Одна з перших гутірок (занять, – Ред.) була про те, як гасити людей, які палають. Як пізніше показав досвід Революції гідності, ця гутірка була дуже корисна і марно не минула.
Про цього славного козака ходить багато легенд та історій. Знаючи його рівень божевільності… Хоча й маю сумнів у реальності цих подій – але не здивуюсь, якщо все дійсно було саме так, як розповідають. Дерех надихав, був там, де мав бути, і робив те, що хотів робити. Я захоплювався історіями про його шалені пригоди. Вони завжди були на межі. Вчора пригода скінчилась”, – згадував Віктор-Микола.
Віталій Дерех загинув 28 травня 2022 року біля Попасної у Донецькій області.
Артем Димид,
пластове псевдо “Курка”, загинув 18 червня 2022 року загинув у віці 27 років.
Артема більшість знали за псевдо “Курка”. А гурток, в якому він був виховником, мав назву “Яйця”. Димид належав до куреня “Орден Залізної Остроги”. Брав участь у Революції гідності, а після Майдану поїхав захищати Україну на схід.
“Про таких, як ти, пишуть книжки, такі, як ти, грають ролі у фільмах про себе. Ти був відчайдухом, шаленцем. В тобі апріорі був відсутній ген страху, він просто не входив у твою базову комплектацію. У тобі вирувало життя, ти не згасав і щохвилини летів вперед. Чи то на парашуті, чи на мотоциклі, чи на унікальному пікапі.
Пам’ятаєш, ми завжди біля вогню на ватрах співали “Гей, браття опришки”. Ти залишишся таким самим месником, як і вони. А ми про кожній цій пісні згадуватимемо твою постать”, – написав друг загиблого Ромко Колобок.
Артем загинув під мінометними обстрілами. Останні слова, які він промовив під час евакуації: “Я вижив”.
Тарас Гаврилишин,
пластове псевдо “ТТ”, загинув у листопаді 2022 року у віці 37 років.
Тарас долучився до Пласту ще 1997 року. Згодом став одним із головних інструкторів морського пластування, зокрема, у вітрильництві, водному мандрівництві, картографії. Юнацтво та товариші кажуть, що в цій сфері Гаврилишину не було рівних.
У перші дні повномасштабного вторгнення разом із побратимами з куреня “Чорноморці” Тарас Гаврилишин зголосився добровольцем до лав ЗСУ. Загинув на Херсонщині.
“Невимовно боляче. ТТ, друже, як так? Ти казав мені передати нашим Чорноморцям США – та я хочу, щоб усі це знали. Ти сказав впевнено і без ноти сумніву: “Робимо все можливе, щоб відбити в росіян усі наші землі. Ми стоїмо за Україну до останнього подиху. Немає жодної думки відступати чи здаватися. Будем битися до кінця!”. Мені було страшно це чути, а тобі було не страшно це говорити і робити на ділі щодня.
ТТ, мій друг, Тарас Гаврилишин, Чорноморець, справжній герой України! Твої історії запишемо на папері та ніколи не забудемо. Визначна людина, хороший друг, пластовий побратим. Мені не хочеться вірити, що тебе забрала війна. Але ти завжди в наших серцях, веселий, справедливий, з гумором і купою цікавезних історій.
Тихо спи (“Тихо спи, без тривог…”, – рядок із пластової пісні, – Ред.), Доброго вітру у Вічній Плавбі”, – пише пластова подруга Людмила Добриніна.
Назар Лугарєв,
псевдо “Лу”, загинув 7 грудня 2022 року у віці 32 років.
“Лу” – пластун із куреня “Лісові Чорти”. Організував десятки пластових подій, таборів і вишколів, був головою Пласту в Івано-Франківську з 2018 року.
“Назар – яскравий приклад якісного українського провідника, який своїми діями та вчинками показував, якою багатогранною може бути людина, – згадує про Назара Олександр Процун. – До серйозний ідейних справ він підходив з глибоким ентузіазмом і своєрідним почуттям гумору, був людиною, яка щораз долала перепони, яким би складним не був шлях до цілі. Він завжди мав вогник в очах і постійне бажання змін та руху до кращого. Більш достойної людини, ніж Назар, я не знав”.
Назар Лугарєв загинув 7 грудня 2022 року поблизу Гуляйполя внаслідок мінометного обстрілу. У нього залишилися дружина і син.
Дмитро Пащук,
пластове псевдо “Гармаш”, загинув 12 березня 2023 року у віці 27 років.
Дмитро вступив до Пласту вступив у рідному селі, Хлівчанах на Львівщині. Згодом став співзасновником нового куреня у Львові, виховником гуртка “Спарта”. У повнолітньому віці був серед засновників старшопластунського куреня “Карпатські орли”. Любив спорт, мандрував, був підприємцем. Заснував низку закладів, якраз готувався відкривати ще один.
“Справедливий, чесний, розсудливий та братерський – таким ми запам’ятаємо Дмитра. Кожен, хто знав його хоч трошки, погодиться, що Гармаш – неймовірно світла людина. Людина, яка мала багато цікавих ідей, а також неабияку енергію, щоб втілювати їх в життя. І варто визнати – йому це вдавалося”, – згадують про Дмитра його друзі з куреня “Карпатські Орли”.
Дмитро Пащук загинув на Херсонщині 12 березня 2023 року внаслідок прямого поранення дроном-камікадзе. Після похорону друзі провели вечір пам’яті в кафе “Республіка святого Саду”, яке Гармаш планував відкрити за кілька тижнів.
“Вони продовжили справу пластунів і пластунок, які протягом 111 років, за всіх обставин і режимів, залишалися вірними Україні, – кажуть у “Пласті”. – Тихо спіть, без тривог…”
Сьогодні в Пласті продовжують зростати тисячі українців, вірних своїй присязі. Це покоління будуватиме нашу країну після перемоги.
Привітати Пласт з днем народження і підтримати збір на організацію літніх таборів для дітей і молоді можна тут: http://bit.ly/400tsrQ
Більше про 111 річницю Пласту: http://bit.ly/3GC0nMy
