Українці створили вже мільйон мемів і жартів про російську мобілізацію відтоді, як Владімір Путін оголосив про рішення кинути на фронт нових 300 тисяч вітязєй. Українським дотепникам не сильно доводиться напружуватися: п’яні росіяни зі спущеними штанами, черги на виїзд із країни, завивання серед тих, хто ще вчора стриг літеру Z на скронях своїх дітей, самі виглядають, як приколи.
ҐРУНТ попросив українських військовиків і волонтерів, які вже сім місяців допомагають знищувати українського ворога, прокоментувати ініціативу російського диктатора. Якщо коротко, то висновків два. Перший: українське воїнство обіцяє зустріти нових російських солдатів так само, як уже зустріло 57 тисячі росіян. Наприклад, директор фонду “Повернись живим” Тарас Чмут каже у коментарі нашому медіа: “Їм всім п*зда. 300 тисяч чи 3 мільйони. Усіх тут і закопаємо”.
Другий висновок – охолоджує. Україну чекають нові виклики, нові криваві бої і, на жаль, нові жертви. “Ми, на жаль, не можемо їх валити без втрат”, – каже Максим Громов із ССО. Мобілізація в Росії потребуватиме великих додаткових зусиль в Україні. І попереду будуть важкі дні.
Кирило Верес, командир підрозділу “К2”, Герой України
– Я був приємно здивований із коментаря нашого командування і повністю погоджуюся з його оцінками (Верес має на увазі звернення Головнокомандувача Валерія Залужного: “Жодні заяви військово-політичного керівництва країни-агресора не вплинуть на нашу готовність боротися за свою свободу. Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю”, – Ред.).
Якби було знищено шість тисяч російських громадян, як передає Росія, то мобілізацію в 300 тисяч ніхто не оголошував би. Якщо вони оголошують мобілізацію, то розуміють, що ми їх знищили набагато більше. І навіть тієї армії, яку вони мають, – її просто не вистачить захопити всю нашу країну. Тому я бачу тут позитив. Це і оцінка нашої роботи за ці сім місяців. Ми просто їх знищували, і далі будемо це робити. Тепер у них починається паніка. Нехай тепер вони нервують.
Так, їх багато, я згоден. Навіть забагато. Не можна сказати, що 300 тисяч – це не військо. Це величезна сила. І насправді, якщо вони всі до нас прийдуть, то роботи буде не те що багато. А буде ще й дуже важко.
Деякі напрямки, мабуть, навіть зазнають невдач. А все-таки, ми почали нарешті наступати, а не відступати… Буде трохи важко морально. Не хотілося б, аби жертви, які ми вже принесли, були даремними.
Але загалом – прийдуть то прийдуть. Просто доведеться працювати якісніше. Плюс, я вважаю, що на тлі цього, напевно, наші західні друзі, партнери допомагатимуть тепер ще більше.
Кожен може підтримати рівно тим, чим він хоче, і тим, що він вміє. Це дуже важливо. Одні плетуть сітки, другі будують якісь автомобілі, треті – вигадують програмне забезпечення.
Роман Сініцин, волонтер, координатор військово напрямку Фонду Сергія Притули
Чесно кажучи, мене трохи здивували мемасики і шутки про те, що ми їх закопаємо.
Оголошення мобілізації в Росії було очікуваним. Рано чи пізно вони мали би проводити якусь мобілізацію внаслідок великих втрат серед техніки та особового складу у їхніх полках, бригадах, дивізіях. Але нічого хорошого в цій новині насправді для мене немає. Бо я прекрасно розумію, що всі ці мобілізовані люди, які сюди приїдуть, навіть попри те, що в них може бути низький моральний чи психологічний стан, що в них відсутня мотивація – вони все одно будуть стріляти в нас, будуть вбивати українців, ґвалтувати і мародерити, руйнувати наші міста і нашу інфраструктуру.
Ідеться про величезну кількість людей, нових армійських підрозділів, батальйонно-тактичних груп. І це історія про те, що війна – надовго. Те, що їм вручають повістки, не значить, що вони приїдуть до нас через тиждень або навіть через місяць. Їх іще потрібно укомплектувати, спорядити хоча б якось. І аж тоді відправити сюди. Це займе не один місяць.
Я давно очікував, що у них буде мобілізація. Впевнений, що і в нас в тій чи іншій формі вона буде.
Нам залишається воювати далі, вбивати їх. Хто ще не воює – готуватися до того, що вас теж мобілізують і доведеться брати зброю в руки, захищати Україну. Донатити, працювати на економіку. Головне – розуміти, що нічого не закінчиться зимою або весною. Ресурсів, і людських в тому числі, у них багато.
А щодо нашого фонду, то абсолютно нічого не зміниться. Я, як працював, так і буду працювати. Усе залежить від підтримки людей, від донатів. Будуть ресурси – будуть і нові проєкти, нові закупівлі. Для того, щоб допомагати ці 300 тисяч мінусувати.
Максим Громов, головний сержант роти загону спеціального призначення ССО
Я особисто майже ніяк не відреагував. У принципі, мобілізація в росіян – це було очікувано.
Для українських військових це означає, що ми поки будемо воювати і робити свою роботу й надалі. А також те, що РФ наразі не піде на дипломатію і пауз не буде.
Ми, на жаль, не можемо їх валити без втрат. І 300 тисяч мобіків русні… Це навіть якщо взяти, що в нас втрати 1:10 (хоча пропорція дуже далеко не така), то це 30 тисяч наших загиблих.
Що робити? Загалом, людям зараз треба до зими готуватися, бо може бути багато неприємностей. Ну а до спротиву і самозахисту – варто готуватися постійно.
Українське військо до нових загострень готове. Тут більше потрібно, щоб були готові наші партнери і постачали нам більше всього.
Бен Годжес, офіцер армії США у відставці, колишній командувач армії США у в Європі
Ця мобілізація не несе жодних плюсів ні для Кремля, ні для російського народу.
Це чергова фаза катастрофи для Путіна і РФ.
Нічого доброго для них з цього не вийде.
Олексій Кушнєр, парамедик 14-ої ОМБр імені князя Романа Великого
Мобілізація росіян – це погано для нас. Це ескалація і продовження бойових дій. Це втрати наших військових та цивільних громадян.
Вони нас бояться. Вони втратили значну частину найбільш професійних частин і нічого кращого не придумали, як закидати нас м’ясом. Це було очікувано: імперія не рахується зі своїм бидлом, це лише розхідний матеріал.
У них немає ні сил, ні засобів продовжувати наступальні дії. Вони зроблять укріпрайони по лінії розмежування, і їх нам буде проблематично вибити. А росіяни – раби, вони погодяться на такий сценарій.
Я підтримую кепкування з росіян. Сміх – це захисний механізм. Це деморалізує ту сторону і дозволяє не зійти з глузду нам. Жартувати навіть з такого – це позиція сили. Ми нація сильних, вольових людей.
Що робити? Готуватись до зими. Вона буде переломною. Вона буде важкою як для тих хто на фронті, так і для тих, хто в тилу. Кожен має їбашити на своєму фронті так, як вмієш. Немає ролей більших чи менших – вклад кожного важливий.
Це не буде перемога війська, це буде перемога нації та Держави. Перемога усіх і кожного окремо.
Кіра Нечай, військовий медик
Після масштабного розгрому російських військ на Харківському напрямку варто було очікувати мобілізації на Росії. Тому мене вона не здивувала.
Що буде далі? Усе залежить від того, наскільки успішно проходитиме мобілізація. Я сподіваюся, що їм не вдасться набрати заплановану кількість, але все ж розслаблятися рано. 300 тисяч людей, навіть не підготовлених, – це все ж 300 тисяч.
Жарти про російську мобілізацію, звісно, смішні. Але ще смішніше, коли вони лунають від чоловіків, які уникають мобілізації в Україні…
Я би радила пам’ятати, що війна триває і успіхи на окремих напрямках – це не привід розслаблятися. Варто пам’ятати, якою ціною дається звільнення територій, і підтримувати наші Збройні Сили.
Артем Романов, розвідник
Мобілізація русні була очікуваною. При їх втратах немає іншого виходу, як мобілізація. Людожеру треба більше м‘яса.
Така велика кількість мобілізованих, збитих нашвидкоруч у “стрілкові” полки, може спробувати продавлювати наші позиції гарматним м‘ясом. А вже за ними будуть йти залишки армії РФ та наймити. Це не змінить нашого наміру про наступ, але частково його ускладнить. Навіть один до сотні ми будемо віддавати життя наших кращих людей і надалі, в обмін на їхнє сміття.
Саме тому кожен повинен робити хоч щось – донатити, воювати. Підготовка до війни ніколи не буде зайвою, бо призвати можуть кожного. Ця війна надовго.
