Повномасштабна війна змусила українське суспільство відволіктись від звичних проблем. Для прикладу, заплющити очі на проблему, яка сильно допікала нам у попередні роки – реформування судової системи. Між іншим, дві з семи вимог, які Єврокомісія поставила нам, надаючи статус кандидата до ЄС, стосуються саме чесного суду.
Цього тижня Верховна Рада нарешті ліквідувала скандальний Окружний адміністративний суд Києва. Втім радість громадянського суспільства затьмарив інший законопроєкт, який насаджує політичний контроль за Конституційним Судом.
Про спробу Офісу Президента монополізувати КС, про безкарність Павла Вовка і суддівську мафію говоримо із виконавчою директоркою Фундації DEJURE Мариною Хромих.
«У наших жахливих судах винні ми всі – все українське суспільство»
– У публічній політиці війна стала ситом для відфільтровування проросійських діячів. Які з цим справи у судовій гілці влади? Зрадники залишаються, корупціонери далі крутять свої справи?
– На відміну від політиків, судді переважно не ведуть своїх соцмереж, вони не є публічними, і найголовніше – не вимагають вашої уваги кожних чотири-п’ять років, коли проходять вибори. Відсутність уваги до суддів зумовила те, що в нас іще з 90-х років сформувалася судова мафія, яка досі контролює судову систему у своїх інтересах і в інтересах політичних граців.
На жаль, це тривалий процес. І навіть по завершенню багатьох базових процесів, які ми вкладаємо в поняття «судова реформа», це ще триватиме довго.
– Днями Верховна Рада нарешті ухвалила закон про ліквідацію Окружного адміністративного суду. Що для України означає це рішення?
– Звісно, шкода, що влада так затягнула із цим питанням. Ліквідувати ОАСК мали ще за попереднього президента, коли змінювали систему судів, але в останній момент Порошенко прибрав цей суд зі списку на ліквідацію. Проте і зараз це хороший сигнал усім, хто ще намагається влаштовувати маніпуляції та вставляти палки в колеса процесам судової реформи.
Ліквідація ОАСК – це наша спільна величезна перемога. Це наслідок спільної багаторічної роботи, передовсім коаліції громадських організацій – Центру протидії корупції, Фундації DEJURE, Автомайдану, Центру політико-правових реформ. Саме вони роками доводили, що ОАСК потрібно ліквідувати, писали дисциплінарні скарги, подавали позови та закликали внести суддів цього суду до санкційного списку США. До речі, санкції, як на мене, і стали останнім гвіздком у домовину екс-голови екс-суду Павла Вовка.
– Чому досі не зловили Вовка? Хто персонально у цьому винен?
– Нам як суспільству потрібно усвідомити важливу річ: забезпечення правосуддя і справедливості – не швидкий процес. Я розумію, що всім хочеться, щоб усі чорти якнайшвидше опинилися за ґратами. Але ж водночас ми хочемо, щоб системи (судова чи правоохоронна) працювала на захист прав та інтересів усіх громадян. Ми ж при цьому не хочемо, щоб посадили, скажімо, Стерненка чи Антоненка.
Процеси реформування і очищення судової влади, яка десятиліттями консервувалася і реально стала мафією, – дуже складні і тривалі у часі. Але якщо все-таки відповідати на запитання «хто винен?», то можу з упевненістю сказати, що [винні] всі ми – все українське суспільство, яке роками допускало таку можливість. Настав час, коли це змінюється. Але не тому, що абсолютно всі українці того прагнули.
Дуже важливо, щоб суспільство максимально включалося в ці процеси і, незважаючи на війну, зберігало фокус уваги на всьому, що стосується судової реформи. А всіх винних рано чи пізно притягнуть до відповідальності. Вовк і компанія нині є обвинуваченими у справі про створення злочинної організації (справа №991/2030/22). Її розглядає Вищий антикорупційний суд. Нещодавно [підсудні і їхні представники] нарешті почали з’являтися на засідання.
«Востаннє Конституційний Суд був таким контрольованим іще за Януковича»
– Радість від ліквідації ОАСК затьмарив інший законопроєкт – №7662 – про добір суддів Конституційного Суду. Ваша організація заявила, що цим документом «політично узалежнили Конституційний Суд». Що це означає?
– За нашими даними, Офіс Президента зараз контролює щонайменше п’ятьох суддів КС. Ідеться про суддів або призначених за його квотою, або призначених парламентом, де діє монобільшість «Слуг народу», або просто суддів у хороших стосунках із ОП. Але нещодавно у КС звільнили трьох суддів – так би мовити, «розчищують місця». Усі троє були призначені за квотою Верховної Ради, тож скоро парламент (і знову монобільшість) призначатиме своїх.
Також не за горами З’їзд суддів, які теж мають дві вакансії. Зазвичай на ньому заправляє судова мафія, яка погоджує свої кандидатури. Тому активніше включиться ОП і зможе пропхати і там лояльних до себе кандидатів. Якщо так піде далі, то навесні Банкова матиме 10 із 18 суддів у кишені. Такий суд прийме будь-які потрібні владі рішення. Востаннє такий контрольований Конституційний Суд був за Януковича. Слухняний КС повернув для нього Конституцію у редакції 1996 року із супер-широкими президентськими повноваженнями.
– Як ви оцінюєте недавні призначення у Конституційний Суд? І чи серед суддів, які залишаються у КС, є такі, які виправдовують суспільну довіру?
– Судді, призначені парламентом, є очевидно політично заангажованими. Суддя Кичун (Віктор Кичун набув повноваження у лютому 2021 року, – Ред.) не заперечує, що є давнім другом Федора Веніславського, який в команді Президента відповідає за КС. Іще одна суддя – Ольга Совгиря – була депутаткою від «Слуги народу» (вступила у повноваження у серпні 2022-го, – Ред.).
Двоє суддів призначені Президентом за результатами дуже сумнівного конкурсу, який відбувався на вакансії, яких іще не було. Тоді Зеленський ніби звільнив з посад Тупицького і Касмініна, хоча не мав таких повноважень (Микола Тупицький – одіозний екс-голова КС, переховується за кордоном, – Ред.). Ці два [нові] судді – Петришин і Грищук. Олександр Петришин допомагав іще Кучмі; завдяки його науковому висновку КС дав дозвіл тодішньому президенту на третій строк повноважень. А Оксана Грищук є донькою колишнього члена ВРП, якого Етична рада визнала недоброчесним. Така собі суддівська династія.
– Нинішньою редакцією закону передбачено, що у відборі суддів (зокрема, суддів КС) братиме участь Дорадча група експертів. А до складу групи мають входити незалежні міжнародні експерти. Якими є її функції?
– Її функції – перевіряти кандидатів на доброчесність і відповідність посаді, на професійні навички. Конституція передбачає відбір суддів на конкурсних засадах. Вони й мають провести цей конкурс. І встановити баланс для політичного впливу призначенців президента, парламенту і суддів.
На жаль, склад цієї комісії такий, що судді все одно матимуть можливість блокувати процес, якщо проходитимуть політично нелояльні кандидати.
– А хто входитиме в українську групу експертів? Фундація DEJURE зазначала, що йдеться про представників влади. Чи зможемо ми їм довіряти? Яким буде вплив міжнародних експертів?
– Кого захочуть в ОП, той і входитиме. Очевидно, довіряти їм не варто. Українська політична культура, на жаль, – це досі кулуарні домовленості і маніпуляції. Міжнародні незалежні експерти не мають вирішального голосу згідно з проголосованим законопроєктом.
Уявімо ситуацію, коли на конкурс подаються однозначно недоброчесний кандидат, «сіра конячка», про яку мало що відомо, і також реальний агент змін. Першого заблокують незалежні міжнародні експерти, а третього – провладні члени групи. Більшість голосів – чотири із шести – отримає тільки «сіра конячка», яка й стане суддею КСУ. Найімовірніше, людина без значних професійних здобутків у минулому. Під оплески міжнародних партнерів влада заявлятиме, що провела справедливий конкурс, і реформа вдалася. А «сіра конячка» цілком може виявитися «вовком у шкурі», з яким уже домовляється влада.
– Який вихід ви бачите з цієї ситуації? Зважаючи на те, що закон таки прийняли, що тепер може змінити громадянське суспільство?
– Найпростішим виходом із ситуації є ветування законопроєкту Президентом Зеленським та повернення на доопрацювання до Верховної Ради. 15 грудня низка громадських організацій опублікували спільну заяву, в якій закликали голову держави застосувати вето.
Окрім того, до ветування прийнятих Верховною Радою законопроєктів закликають й інші громадські організації та ініціативи. Зокрема, йдеться про проєкти №5655 щодо так званої реформи містобудування та №8271 – щодо посилення відповідальності військовослужбовців (зокрема, йдеться про посилення кримінальної відповідальності за невиконання наказів командирів, – Ред.).
Переконана, що влада має врахувати помилки, допущені у процесі прийняття цих законопроєктів. У першу чергу, йдеться про комунікацію з громадянським суспільством, іншими важливими стейкхолдерами. А громадянському суспільству важливо й далі тримати фокус на цих важливих темах і демонструвати українській владі свою зосередженість всіма доступними способами.
«Навіть в умовах обстрілів та можливого блекауту ми продовжуємо штовхати реформи»
– Нещодавно «Велика сімка» наголосила на тому, що покладає великі сподівання на з’їзд суддів. Цей з’їзд має врешті призначити вісім нових членів Вищої ради правосуддя. На що нам очікувати?
– Нагадаю читачам, що зараз відбувається оновлення двох найважливіших органів судової влади – Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Цей процес розпочався влітку минулого року, коли Верховна Рада прийняла відповідні зміни до законодавства. Тоді було сформовано Етичну раду та Конкурсну комісію, які й займаються відбором кандидатів до ВРП та ВККС.
Ці органи судової влади формуються різними суб’єктами: Верховна Рада, з’їзд науковців, з’їзд суддів, конференція прокурорів, з’їзд адвокатів… От власне на 11-13 січня і заплановано з’їзд суддів, який має обрати своїх вісім членів ВРП. І тоді цей важливий орган нарешті стане повноважним і запрацює. Наразі у ВРП не вистачає необхідної кількості членів.
Справи зі з’їздом суддів складні. Ми бачимо і знаємо про чимало спроб судової мафії зірвати сам з’їзд, і зробити все, щоб цих вісьмох членів ВРП не обрали. Бо не буде кому звільняти, наприклад, суддів ОАСК із посад. Тому тут критично важливою є увага суспільства та української влади до процесу.
– Судова реформа і в попередні роки передбачала певні інструменти, покликані оновити суддівську гілку влади. Зокрема, запроваджувалися нові механізми оновлення ВРП і ВККС. Чому це не подіяло? Які були помилки?
– Наприклад, очевидною помилкою було доручити чинним суддям реформувати себе самих. І от в результаті кваліфікаційного оцінювання менше 1% суддів було звільнено. Власне тому доводиться формувати ВРП та ВККС на нових засадах, з нуля. Усі помилки важливі і допомогли нам наростити більші м’язи і товстішу шкіру. Без цього неможливо творити зміни в Україні. Ми поступово рухаємося і встигли вже чимало досягти.
Українське громадянське суспільство на кілька голів вище, ніж у багатьох інших, більш розвинених країнах. Більш того, наше активістське середовище, попри всі проблеми, об’єднане і, я би сказала, гнучке. Ми вміємо підлаштовуватися під проблеми, зміну влади. І, бачите, навіть в умовах обстрілів Києва та можливого блекауту продовжуємо штовхати важливі реформи.
– Наскільки взагалі наш суддівський корпус достойний мати власне суддівське самоврядування? Вам не здається, що замість самоврядування в нас формується кругова порука – судді відмазують суддів, судді лобіюють негідників?
– Саме тому важливо наповнити судову систему доброчесними кадрами. Тому наша організація працює не тільки над процесом очищення суддівського корпусу, а й над реформуванням системи правничої освіти. Ми розуміємо, що система, яка видає Іллі Киві диплом юриста, не здатна забезпечити доброчесність українських правників у цілому.
Я впевнена, що якщо ми матимемо більшість доброчесних членів у ВРП та ВККС, то вже за пів року – рік зможемо побачити помітні зміни в усій судовій системі. Ці дві інституції можуть і повинні запустити маховик змін, який уже буде неможливо зупинити ніякій судовій мафії. І, власне, для таких нових суддів і потрібне самоврядування, щоб гарантувати їхню незалежність від інших гілок влади.
«Суди – це наш фронт боротьби. Ми не маємо чекати повернення військових, щоб просити їх ходити на акції»
– Можемо детальніше зупинитися на конкурсі до ВККС – органу, який відбирає суддів перед призначенням. Який там прогрес?
– Наразі конкурс триває. Наша команда разом із партнерськими організаціями підготували довідки щодо кандидатів, які подалися на конкурс і надали їх конкурсній комісії. А це доволі складна аналітична та дослідницька робота.
Конкурсна комісія планує до кінця місяця опублікувати список 64 кандидатів, яких вони запросять на інтерв’ю. Відбір має бути відкритими, тож ми матимемо змогу спостерігати за цим процесом.
За нашими оцінками, якщо все буде рухатися без проблем і затримок, то орієнтовно всередині весни наступного року ВККС буде сформовано і вона зможе розпочати роботу. Проте це доволі оптимістичний прогноз. Думаю, що судова мафія буде до останнього битися в конвульсіях і пробувати завадити формуванню ВККС.
– Як ви оцінюєте роботу Реєстру судових рішень? Наскільки виправдані обмеження, зумовлені воєнним станом? Є підстави стверджувати, що хтось зловживає закритістю реєстрів?
– Це ще одна проблема, яка виникла після початку повномасштабного вторгнення. Судова система з радістю закрила все, що тільки можна було. Це дуже негативна тенденція і демонстрація закритості влади під час війни. Це суттєвий відступ від демократичних цінностей.
Оскільки одним із напрямків роботи фундації DEJURE власне є робота над відкритими судовими даними, то ми активно протидіяли цьому та вимагали відкриття судового реєстру. Коли це сталося на початку літа (тоді реєстр зробили доступним для справ, які не торкаються інтересів безпеки держави, – Ред.), ми помітили, що не всю інформацію було відновлено. Днями має вийти чергова заява громадських організацій із цього приводу – ми детальніше опишемо проблему та будемо вимагати її вирішити.
– Які три судові рішення, ухвалені після 24 лютого, вас найбільше шокували?
– По-перше, рішення судді Попревича, який раніше виносив вирок Стерненку за одну кулю, а потім присудив читати українську літературу за сепаратистські заклики. Дивно було бачити, як суддя, який у своєму будинку зберігав бюсти Сталіна і Леніна, вирішив рекомендувати патріотичну літературу за заклики до сепаратизму… Можливо, суддя й змінив погляди після 24 лютого. Проте я швидше повірю у версію пристосуванства.
По-друге, рекомендую подивитись розслідування Данила Мокрика із командою щодо рішень ОАСК, починаючи із квітня цього року. Це десятки рішень, якими ОАСК «роздав» мільйони різним суддям, люстрованим чиновникам та екс-заступнику Генпрокурора.
Третє – Київський апеляційний суд відмовився закривати справу щодо «плівок Вовка». Ми очікували, що вони закриють провадження, скажуть, що таке рішення першої інстанції ok. Але завдяки увазі громадських організацій та журналістів суд вирішив не закривати цю справу.
– Для пересічних громадян тема судів і судової реформи може бути важкою та заплутаною, а під час війни іще й може здаватися другорядною. Можете назвати п’ять найважливіших причин, чому нереформований суд – це небезпечно для кожного українця?
– Перша: доброчесна судова система – це база, ҐРУНТ і основа!
Друга – ми всі втомилися ходити на акції протесту під суди.
Третя – ми не хочемо чергових кейсів Стерненка, Антоненка та інших.
Четверта – крім судової реформи, ми ще не розібралися із реформою поліції, прокуратури, СБУ, а там ще нас чекає купа інших сфер і проблем.
І п’ята – після перемоги я не хочу просити військових ходити на акції під суди. Поки наші б’ються за нашу незалежність, ми тут в тилу маємо зробити все, щоб доброчесних суддів побільшало. Це наш фронт боротьби. Хоч цей фронт і в тилу, але він має величезне значення.
