“Людина підбігає і починає говорити російською. Ти намагаєшся зрозуміти: наші чи не наші?” – Маша Себова

ҐРУНТ

Тревел-блогерка Маша Себова за рік пройшла через дві великі трансформації. По-перше, її YouTube-канал на понад 360 тисяч підписників повністю перейшов на українську мову. Про це рішення Себова ані хвилини не шкодує, хоч цей єдино правильний для неї крок і коштував блогерці тисяч підписників. 

По-друге, Маші вдалося побороти алгоритми YouTube та зберегти тематику каналу. Як розповідає Себова, сфера подорожей завжди страждає першою в індустрії, і найдовше відновлюється. Так було під час ковіду, так відбувається і тепер під час російської агресії.   

Ми поговорили з Машею Себовою про те, чи мають люди право дозволити собі відпочинок під час війни, про те, куди українці можуть поїхати в Україні влітку, про трансформації в її рідній Одесі та про ставлення до росіян за кордоном. 

Повну версію розмови дивіться на нашому YouTube-каналі.


Персональний рейтинг: Бакота, Карпати, Полтавщина

– Закордонні подорожі для багатьох закриті. Тож питання: куди українець може в Україні поїхати влітку? Твій top-3.

– Дуже класне питання, звичайно. Є багато точок, куди б я радила поїхати – але не можу порадити саме зараз. Наприклад, моя рідна і улюблена Одеська область. На жаль, сезону не було минулого року, і я підозрюю, що не буде цього року. 

З тих варіантів, які б я радила – це, по-перше, Бакота. Є варіанти з Хмельницької і Чернівецької області (з лівого і правого берега Дністра, – Ред.). Я була з Чернівецького боку нещодавно. Точно знаю, що там влітку супер класно. По-перше, там нереальні краєвиди. По-друге, там є опції водного відпочинку – якісь човники, квадроцикли для води, там можна аеропланом політати. Там буде добре людям, які люблять активний відпочинок. Плюс, поряд є Кам’янець-Подільський, Хотин.

Звичайно, класика – це Карпати. Хтось обирає Франківську область, хтось – Закарпаття, район Синевиру, Колочави. Природа, краса, гори. Дихати, гуляти, ходити в походи – кожен обирає опцію, яку хоче. 

І третій варіант: у Полтавській області є село Опішня. Там є кілька локацій із класним, автентичним, цікавим і при цьому сучасним житлом. Там є люди, які відновлюють стару українську кухню. Є де гуляти, шикарні види, є чим зайнятися, наприклад, музей гончарства. Взагалі, Полтавська область прекрасна.

– А що кажуть про твою рідну Одесу? Я чув, що деякі пляжі відкриті, люди ходять.

– Я не знаю, наскільки вони відкриті. Всі, мені здається, чекають якоїсь офіційної інформації – чи буде сезон, чи ні. Є пляжі, по яких ходили навіть минулого літа – але це все на свій страх і ризик. 

Я зізнаюсь: от останній раз ми були в Одесі, знімали про кухню. Там є маленький пляж – буквально сотня метрів – зазвичай влітку туди приходять нудисти. Він ідеальний для фотосесії, бо там красиве каміння. І туди я приходила, щоб пройтися, зняти картинку біля моря. Там я була. Але настільки це відкрито з офіційної точки зору – питання.

Можливо, будуть прийматися рішення. Але все одно, навіть якщо відкриють кілька пляжів, це ж не дасть можливість приїхати всій Україні на один цей пляж, чи два, три. Звичайно, прикро.

“З росіянами не хочеться просто бути в одному просторі”

– В умовах війни, коли ти їздиш у закордонні поїздки, що ти дозволяєш собі виставляти у соцмережі, а що – ні? Як ти визначаєш рамки дозволеного?

– Я до подорожей ставлюся – і ставилася до початку повномасштабного вторгнення – як до відряджень. Бо я їду знімати. І, в принципі, у мене немає такого, щоб я десь розважалася. Я на зйомках дуже люблю бути зібраною і сконцентрованою. У мене завжди відчуття, що якщо я зараз розслаблюся і піду на якийсь, умовно, пляж – будуть страждати зйомки. Пріоритет: або я їду відпочивати – або знімати. У принципі, у соцмережах весь мій контент виходить із цієї позиції. І щодо хейту – я не скажу, що в мене його багато.

Для мене відпочивати – це їхати кудись із чоловіком. А з чоловіком я не можу. У тому році, наприклад, наша відпустка була на Волині, у селі мого чоловіка. Там було озеро, і ми покупалися. Це був єдиний раз за літо, і все. 

– Ти була за кордоном після вторгнення, спілкувалася з різними людьми. Яке ставлення до війни в Україні?

– За минулий рік кількість подорожей дуже скоротилася. Їх було лише кілька. Тобто не скажу, що я була в дуже багатьох країнах. Здебільшого, Європа і одного разу – Емірати. В Еміратах я взагалі ні з ким, окрім українців, не спілкувалася. В Європі я спілкувалася з іноземцями – всі співрозмовники підтримували Україну, розуміли.

Єдине, серед них усе одно були люди з оцим наративом бісячим: “Да, він тиран, він дєспот – це про Путіна – але вони ж люди нещасні, бідні росіяни…” І ти такий: “Ааа! Як їм пояснити, що вони всі відповідальні за це?!” Оцей наратив, на жаль, присутній. У Швейцарії, наприклад. 

Мене дуже вразила підтримка Фінляндії. Думаю, це пов’язано з тим, що люди мають того ж сусіда, що і ми. Там я за день бачила два фінські прапори і разів десять – українські. Це приємно, підтримуюче.

Польща – я взагалі мовчу. Всі знають про рівень їхньої підтримки.

– Що ти відчуваєш, коли бачиш росіян за кордоном? 

– У мене є ще окрема історія. Ти ж ніколи не знаєш за кордоном, коли людина говорить російською. Тобі треба прислухатися, щоб зрозуміти по вимові, чи це наші чи не наші. У мене кілька разів були ситуації… Я себе не вважаю зіркою, але людина підбігає і починає обіймати – і говорить російською. І ти такий напрягаєшся, намагаєшся зрозуміти: це наші чи ні? Чи мене зараз русня обіймає? Коли у процесі за секунд 30 розумієш, що це наші, видихаєш.

Але це не дуже приємний момент, м’яко кажучи. Мова – все ж таки індикатор. 

А з росіянами за кордоном не хочеться просто бути в одному просторі, ніяк із ними не контактувати. В Еміратах це було випробування, бо вони там скрізь, і це просто жах.

“Я погано пам’ятаю деталі – але тоді вся Одеса була за Януковича”

– Давай поговоримо про Одесу. Які зміни відбулися в людях після вторгнення?

– Думаю, в усіх був шок. Мій чоловік – із Волині, він каже: “Маш, ти просто виросла в іншому наративі. Я завжди знав, що одного дня вони нападуть, бо вони завжди це робили впродовж історії. А ти виросла в середовищі, де про це не думали, тому для вас це ще більший шок”. 

Дуже багато людей стали жорстко налаштовані. Зняли Катерину – раніше це було важко уявити.

Коли я останній раз була там, моїм здивуванням було те, що я заходжу в якийсь модний заклад і навколо починаю чути українську. І прям: ого! Це щось незвичне для мене у порівнянні з минулим досвідом. Зміни є, вони поступово відбуваються. Сподіваюся, будуть і надалі.

– Чи має Одеса позбутися отого комплексу “особливого міста”? “Одеса – це Одеса, а решта України – решта України” – раніше це так спостерігалося.

– Звичайно, що таке було. І дуже активно.

Думаю, зміни йдуть, але вони дуже поступові. Це те, що не здобувається за один рік. Мені дуже подобається, що взагалі, от з початку Майдану всі люди з якимось класним мисленням проукраїнським – вони стали активно, голосно говорити. І ця думка почала сприйматися більшістю.

Мій батько, мама ходили на мітинги – раніше я б не уявила такого. Але від Майдану і після нього весь громадський рух дуже посилився. Коли була Помаранчева революція, мені було 13-14 років. Я погано пам’ятаю деталі – але тоді вся Одеса була за Януковича. А за часів Майдану все було інакше.

Але зміни не відбуваються за рік, навіть за такий важкий рік. На це потрібен час. Але, мені здається, подивитися на Одесу зразка 2003 року і 2023 року – це взагалі різна тональність міста!

“Коли я їду в подорожі знімати, найчастіше не отримую від цього насолоди”

– YouTube – це основне джерело твого доходу чи є ще якісь додаткові?

– YouTube і Instagram. Я блогер full-time, скажімо так.

– Як ситуація в країні вплинула на твій канал? Не сильно просів?

– Вплинула. Я була в шоці, що змогла випливти з цього. На це пішов весь 2022 рік. 

У мене на початку 2022 року були контракти на весь рік із різними брендами – класними, світовими, українськими. Всі ці проєкти і контракти стопнулись автоматично з початком повномасштабного вторгнення. Це було цілком логічно. А потім інтеграції потрошку почали відновлюватися. 

Але була ще одна зміна. Я перейшла на українську, і мій блог теж перейшов на українську. Це було досить важко в плані алгоритмів, тому що все одно аудиторія була з русні, і ще аудиторія з різних країн. У мене багато аудиторії було – ну і зараз залишається – з Литви, Латвії, Казахстану. Я знімала про Вільнюс, знімала про Ригу, про Таллінн, про різні країни, і звідти приходила теж аудиторія.

В мене бувало, що я йшла у Каппадокії, і до мене підійшов якийсь дідулька. Він каже англійською: “Я живу в Лондоні, але сам із Вільнюса. Я дивився ваш блог про Вільнюс”. І я така: “В сенсі?! Як це відбулося взагалі?”. Дуже багато аудиторії звідти. Вся ця аудиторія, очевидно, не розуміє українську. 

Чому це було важко з точки зору алгоритмів? Як тільки я публікую якесь відео, зазвичай що відбувається? Люди лайкають, коментують, дивляться. YouTube бачить, що відео заходить і починає його рекомендувати. Там є алгоритм, що спочатку він тестує на тисячі глядачів; якщо заходить, є класна конверсія, то він починає пропонувати все більшій і більшій кількості людей. А тут я публікую відео і в мене у першу ж хвилину по 100 відписок. Вони хвилями відписувались. 

Якщо подивитися відписки, то там, здається, за рік минулий 43 тисячі людей відписалися. Це досить велика частина аудиторії, щоб YouTube думав, що з цим каналом щось не так і не рекомендував ці відео навіть тим людям, які на мене підписані. 

Перемогти ці алгоритми було нелегко. Вдалося тільки наприкінці 2022 року. YouTube дуже любить, коли часто видаєш відео, принаймні раз на два тижні. Просто якщо йдеться про тревел, то це важко робити так часто. Я видавала часто. Перші відео якось взагалі не залетіли, але от з якогось четвертого-п’ятого пішов контакт – почали дивитися і рекомендувати. 

Я все ще не на тих показниках, які були раніше. Але тим показникам, які є зараз, я навіть рада. Бо, чесно кажучи, я думала, що може бути і набагато гірше.

– А як усі ці зміни відбились на грошах?

– Звичайно, монетизація знизилась. Я не можу сказати, як конкретно це вплинуло на, наприклад, співпрацю з брендами, тому що у всіх були, окрім думок про мій канал, свої проблеми. У всіх знизились бюджети, скоротилася кількість інтеграцій, всі відновлювалися поступово. Тепер ситуація краща.

– Зараз є взагалі попит на тревел-контент? Чи тревел-блогерам треба якось перелаштовуватись на якісь інші теми?

– Я взагалі помітила, що тревел – це та ніша, яка страждає не те щоб найпершою, але вона від всього відходить найдовше. Так було під час ковіду, коли все було закрите і тревел був не актуальний.

Тревел зараз гірше дивляться. І це цілком логічно, бо в людей інші проблеми, інша ситуація навколо. Але мені, просто, важко на щось перелаштовуватись. Я думала про те, що, куди і як… Я до того знімала тревел на телебаченні. Це тема моєї мрії, яку я люблю, обожнюю, і в якій я себе хоч трошки вважаю експертною. Я прийшла на YouTube, щоб розповідати про подорожі конкретно. Це був мій запит. І змінити на те, щоб, наприклад, брати інтерв’ю, я не хочу. Я в цьому не експерт. Для того, щоб брати інтерв’ю, треба окремі скіли, а в мене їх насправді немає, і я це знаю. Може, й варто було б перелаштуватися, але я не знаю на що.

“Чоловік зі мною теж їздив на зйомки. Ми розбили дрон”

– У вас не виникає з чоловіком непорозумінь, що ти їздиш сама, а він вдома сидить?

– Ні, взагалі. По-перше, все починалося, коли я працювала на телебаченні. В мене були відрядження з оператором. Виробилась якась звичка, що я періодично кудись їжджу. 

Нещодавно до мене підійшла дівчина і каже: “Я оце подивилась, що ти одразу після весільної подорожі сказала чоловіку – все, до побачення – і поїхала мандрувати, знімати блог”. Я подумала: “Ого, отак це виглядає зі сторони?”.

А насправді ми дійсно повернулись – тоді ще, в 2018 році – з весільної подорожі, і я поїхала на 18 днів зняти. Приїхала, і пів року це вчилася монтувати. Монтувала і потім поступово видавала. Тобто це не так, що я виїжджаю на велику кількість часу. Я намагаюсь ніколи не їздити більше ніж на 14 днів, а краще не більше ніж на 10 днів. Це не завжди зручно і з точки зору бюджету, і з точки зору того, що ти витрачаєш дуже багато часу на дорогу. Звичайно, було б легше, наприклад, поїхати і зняти за один раз кілька країн. Повернутися, спокійно сидіти і монтувати. Але я так не роблю, бо я не люблю їздити надовго. 

А чоловік цілком спокійно до цього ставиться. Він знає, як я працюю зазвичай в подорожах, бо кілька разів він був зі мною в поїздках, два рази чи три. Він завжди був у кадрі тоді. Це була Чорногорія, де ми розбили дрон. Він знає, який це режим, і що це взагалі не відпочинок, і що треба фігачити від ранку. В мене щоразу: “Завтра встаємо о шостій, щоб встигнути на світанок, бо по світлу треба зняти!” І він такий: “О Боже…”. 

Я люблю або відпочивати – або знімати. Він ставиться до цього цілком нормально. Тільки я попереджаю завчасно про дати, ми узгоджуємо, чи ок чи не ок, чи у нього не буде якоїсь запари. Бо в нас пес, якого треба гуляти по годині-півтори зранку і ввечері. 

– А хто у вас в родині заробляє більше – ти чи чоловік?

– Це залежить від місяця і ситуації. Бо в нас так, що в Роми завжди все стабільно і класно. А в мене бували ситуації, коли просто все зникає під нуль. 

А бувають якісь місяці… Ті, хто працює з рекламними інтеграціями, знає, що, наприклад, у листопаді чи грудні всі починають вкидати шалені бюджети на рекламу, тому що всім треба продати дуже багато всього перед Різдвом і Новим роком. Тоді заробіток, звичайно, вищий. Тобто дохід у мене абсолютно нестабільний. 

Коли я запускала блог, то залишилася без роботи, з ідеєю, що я почну знімати тревел на YouTube, але без всілякого розуміння, чи це колись буде успішним, чи я зможу на цьому заробляти. Ми домовились, що я спробую, що в мене є цей шанс. І, чесно кажучи, від моменту звільнення [з телеканалу] до перших нормальних заробітків пройшов рік. 

– В якій країні ти відчувала себе найбільш безпечно? А де доводилося хвилюватися за власну безпеку?

– Я 99%, мабуть, закордонних подорожей завжди знімала сама. І, в принципі, вже це було одним із критеріїв вибору країни. Я завжди дивилася на безпечність. Мені хотілося познімати в якихось екзотичних країнах, але таких, де більш-менш безпечно дівчині самій проживати. 

З менш безпечних – мабуть, Домінікана. Одна справа, коли ти в туристичній зоні, й інша, коли, ти їдеш у Санто-Домінго, столицю. Там трошки важче, треба знати, куди можна йти, треба знати, де навіть не можна машиною зупинятися і відкривати вікна. Мені дуже пощастило зустріти там дівчину з України, яка мені допомогла. Вона ще й дуже класний водій, вона мене скрізь возила. Я розуміла, де можна, де не можна. 

А інші – наприклад, Мальдіви, Сейшели – там дуже безпечно, загалом.

“Я пов’язую своє життя з Україною. Ще не була в такій країні, де я б хотіла жити”

– Чи відчуваєш ти якусь профдеформацію від тревел-блогерства? Якщо ти їдеш кудись просто відпочити, чи ти можеш відволіктися, чи, може, постійно думаєш про те, що там можна зняти.

– Такої профдеформації в мене немає. Якщо я їду відпочивати, я щаслива, що їду відпочивати. Але востаннє це було влітку 2021 року, а до того така закордонна відпустка без зйомок у мене була влітку 2019 року. Це були дві останні відпустки. 

У мене інша проблема. Коли я їду в подорожі знімати, найчастіше не отримую від цього насолоди. Це так не дуже прозвучить, але це правда. Я дуже не те щоб напружена, але я на зйомках. У мене в голові купа всього: сценарії, підводки, оце треба сказати тут, це треба записати тут, така локація – галочку тут поставила, тут плюсик поставила. Тобто я не кайфую від того, що бачу. 

Періодично я думаю, що десь класно, і що було б чудово туди повернутися потім з чоловіком, і от тоді б я відчула оце. А коли ти сам… По-перше, я зрозуміла, що я постійно напружена на зйомках. А по-друге, я якось не проживаю цей момент кайфу: “О Боже, я ж в такій локації шикарній!”. 

У мене питали колись: “Ну ти ж от прийшла. Захід сонця, на пляжі, краса”. Я кажу: воно краса, я погоджуюся, шикарно. Але в мене це як? Одну камеру на time-lapse, другу теж на time-lapse поставити, паралельно запускаєш дрон. Одним оком дивишся, щоб камери ніхто не вкрав, бо вони коштують дуже дорого, паралельно літаєш дроном, щоб все це зняти. Поки ти це все закрив, сховав, сонце вже сіло. Ти такий: “А, окей, клас, ну ще на телефон зніму”. 

Я пишаюсь людьми, які можуть одночасно і так, і так. Я так не можу. Головне відчуття “wow!” – це коли ти відзняв все, що планував, і воно вийшло. Оце так!

– Чи не було в тебе думки переїхати з України? Ти пов’язуєш своє майбутнє тільки з Україною?

– Я скажу так: якщо я тут зараз, то напевно, що пов’язую своє життя з Україною. 

Насправді, я ще не була в такій країні, де я б хотіла жити. В мене взагалі не було ніколи запиту кудись переїжджати. Наприклад, я обожнюю Париж. Попса страшна, але я обожнюю Париж! Мені там завжди класно, навіть коли я приїжджаю сама, мені комфортно і супер. Але жити? Я розумію, що це абсолютно інша історія. Я не хочу. Про інші країни – теж ні. 

– Куди б ти хотіла поїхати після перемоги відпочити? Твоя країна-мрія?

– Я дуже мрію вже багато років і ніяк не можу зробити – поїхати на сафарі в Кенію. Я дуже хочу в якусь експедицію, щоб на три тижні. Не три тижні на сафарі, але щоб була якась ґрунтовна подорож, класна. Але це, по-перше, недешево. По-друге, я розумію, що я це хочу робити не сама, а з чоловіком. А його на таке треба вмовити, а вмовити його на таке дуже важко. 

– Ти вже готуєш ідеї для тревел-блогу в деокупованому Криму? Що б ти знімала найперше там?

– Мабуть, впливає те, що я одеситка – я фактично ніколи не купалася в морі в Криму і не їздила на пляжний відпочинок у Крим. Якось нам здавалося: який сенс з Одеси їхати кудись на море? Хоча я розумію, що в Криму місцями воно набагато красивіше.

Насправді, я обожнюю Крим. Ще з дитинства ми їздили в Крим на якісь умовні травневі, в якісь ботсади, в якісь палаци. Ще я їздила з палатками на Мангуп піднімалася. Я, до речі, досі згадую той Нікітський ботанічний сад і туди дуже хочу. Тому я, напевно, брала б навіть перше не пляжний відпочинок, а якийсь більш активний. От з цього би я почала. Але взагалі, там досліджувати і досліджувати. Я не знаю навіть, як в один випуск це вмістити. Треба серію випусків робити.

Вам також сподобається

@2022-2023 — Ґрунт

Новинна стрічка