За день до російського вторгнення українці продовжували сперечатися про те, чи росія нападе, і чи путін не блефує. Мільйони людей не вірили у війну – ані близьку, ані далеку. Але були люди, які чітко усвідомлювали наміри Росії, і почали готуватися до зіткнення заздалегідь.
Парамедик Кіра Нечай у довоєнному житті займалася боротьбою з корупцією. Тепер – змушена боротися з рашистами на фронті. Кіра почала готуватися до власної участі в бойових діях з 2014 року. Тож коли перші бомби полетіли на Київ, вона, пішла на війну без вагань, і вже мала у бойовому рюкзаку знання та навички з парамедицини.
У лютому Кіра долучилась до добровольчого батальйону “Госпітальєри”. А нині – начмед у ДРБ “Сонечко”.
Кіра Нечай упевнена, що українському війську потрібна “свіжа кров”. Тому визнає: готуватися до збройного протистояння варто кожному. Від цього залежатиме виживання кожного з нас – і поодинці, і як спільноти. Попри надміру оптимістичні запевнення про закінчення в росіян людського ресурсу і ракет, держава-терорист продовжує вбивати. Ми стоятимемо до останнього, але ця війна вже майже точно – надовго.
В інтерв’ю медіа ҐРУНТ Кіра розповіла про те, які навички є найбільш корисними на фронті, і які вміння може розвивати кожен іще до виклику військкомату, про те, як учитися тактичній медицині й де шукати спорядження, а також про те, як підготувати себе до рішення піти на фронт.
“Не для всіх спеціальностей важливо бути «качком»”
Я почала готуватися до участі у війні з 2014 року. Долучалась до організацій, що проводили військову підготовку, проходила різноманітні вишколи. Особливий акцент робила на тактичній медицині. Була переконана, що рано чи пізно повномасштабна війна почнеться, і ці навички знадобляться.
Крім спеціальних медичних знань, для людей, які йдуть воювати, важлива і фізична підготовка. Як вибрати правильний напрямок? Це дуже залежить від того, якою буде військова спеціалізація. Бо для одних завдань важливіша витривалість, для інших – фізична сила. В ідеалі, варто відразу орієнтуватися на бажаний профіль і “прокачувати” те, що для нього потрібно. Не для всіх спеціальностей важливо бути “качком”. Для того щоб, наприклад, керувати дроном, фізична підготовка не є такою критичною. Але важливо зважати на те, що можуть призначити на спеціальність, відмінну від бажаної.
У кожному разі, якщо людина здорова фізично, то все можна буде підтягнути вже на службі. Проте готуватися і тренуватися – потрібно. Окрім свого прямого призначення, тренування – це ще хороший спосіб переключити мозок і відновити свій моральний стан.
“Тактична медицина – це збережені життя на війні. Як свого, так і побратимів”
Тактична медицина – це комплекс навичок, який є важливим і обов’язковим для всіх військовослужбовців, безвідносно до спеціалізації, оскільки це запорука збереження життя – як свого, так і побратимів. Набагато спокійніше почуваєшся, коли усвідомлюєш, що разом з тобою люди, які зможуть за потреби надати допомогу.
Почати можна з ознайомленням із протоколами MARCH, C-A-B-C. Щоб отримати практику цивільним, може виникнути проблема. Хороші інструктори не проводять тренінгів із такмеду для цивільних.
Це, звісно, не значить, що базові навички з медичної допомоги не можна отримати взагалі. Для початку можна відвідати цивільні курси із зупинки кровотеч, щоб навчитися правильно накладати турнікети. Це найголовніше. Критичні кровотечі є тим ризиком, з яким можна впоратися.
Зараз нерідко можна зустріти рекомендації типу “подивіться курс з такмеду на YouTube”. Я доволі скептично до цього ставлюсь, оскільки йдеться комплексні навики, які без практики не будуть дієвими. Разом із тим, якщо людина для початку ознайомлюється з теорією, а потім знаходить можливість відпрацювати на практичних навчаннях– це абсолютно прийнятний формат. Але для ознайомлення з теорією я б радила все ж не відео на YouTube (бо може бути багато трешу), а адекватні ресурси на кшталт додатку Deployed Medicine.
“Вміти влучати в ціль – недостатньо”
Звичайно, важлива складова підготовки до війська – це поводження зі зброєю.
Я починала з занять в організаціях, що займались військовою підготовкою. Потім, коли набула особисту зброю, їздила на стрільбища з друзями. Там і тренувалися. Людині, яка хоче зараз підтягнути цей напрямок, можна записуватись на стрільбище і там займатися з інструктором.
Треба пам’ятати, що вміти влучати в ціль – недостатньо.
Перш за все, треба знати правила безпечного поводження зі зброєю: не тримати палець на спусковому гачку, не направляти на людей, не знімати з запобіжника, якщо не збираєшся стріляти. Перегляд відео з теорією не буде зайвим. Наприклад, можна ознайомитись з тим як збирати/розбирати, чистити, доглядати зброю.
“Спорядження – точно не те, на чому варто економити”
Коли вже напевне збирається до війська, треба вміти обрати хороше спорядження. Значення має зручність у використанні та надійність матеріалів.
Ще кілька місяців тому багато людей не мали жодного відношення до спорядження, але тепер почали його виробляти – і це величезна біда. Буквально днями ми з друзями сміялися з того, що максимально далекі від війни знайомі запустили “бренд військового спорядження” і навіть не спромоглися розібратися в назвах кольорів і патернів. Що там із матеріалами і конструкцією, можете уявити.
Тому я б радила не вестись на “майже таке саме, тільки дешеве”. Спорядження – це точно не те, на чому варто економити.
“Реальність може дещо відрізнятися від навчання”
Усі, хто хоче, можуть підготуватися до війни. Це можливо навіть в умовах, коли вона вже триває. Але, звісно, до цього треба ставитися дуже ретельно.
Зараз розвелося дуже багато “ікспертів” з військової підготовки, які, власне, до війни не доїжджали ніколи. Але вони проводять тренінги, наприклад з такмеду для цивільних за гроші. І люди, які з найкращих міркувань прагнуть отримати підготовку, на жаль, часто стають їх жертвами.
Як же себе убезпечити?
По-перше, дізнатися в інструктора про його досвід – чи він сам на практиці застосовував ці знання. Якщо людина може надати чітку вичерпну відповідь, це позитивний знак. Якщо ж починає робити загадковий ареол без конкретики – тривожний сигнал.
По-друге, дуже велике значення має те, наскільки давно людина цим займається. По-третє, найкраще поцікавитися, чи є серед знайомих позитивні відгуки.
Треба також розуміти, що реальність може дещо відрізнятися від навчання. Можу навести приклад із тактичною медициною, де протоколи побудовані з розрахунку на прямий вогневий контакт. А в наших реаліях більшість поранених – це осколкові від артилерії. Тому велику роль грає здатність людини до адаптивності, щоб поєднувати наявну інформацію з дійсністю і діяти відповідно.
“В складні моменти я нагадую собі, що йти на війну – мій особистий вибір”
Психологічно бути готовим до всього на всі сто відсотків, мабуть, неможливо. Але є певний лайфхак, який допомогає мені в складні моменти – чітко усвідомити для себе, що що б не сталось, йти на війну – це твій особистий вибір і тобі ніхто нічого не винен. Це дає змогу не пригнічуватися та відчувати себе не жертвою обставин, а тим, хто впливає на ситуацію.
Особисто для мене найскладнішим психологічно було підписувати тіла загиблих і закривати їх у пакети. Ще – коли збирались на виїзд за пораненим, а дали відміну, бо вже не було за ким їхати.
“Зупинити ворога – це завдання номер один”
Якщо ви не маєте навичок, але хочете потрапити на війну, у вас неодмінно все вийде. Навички можна здобути. Головне – мотивація.
Я підтримую думку, що до війни треба готуватися всім. Як би це боляче не звучало, але ті люди, які зараз воюють, не вічні. Щодня хтось із них гине чи отримує поранення. А війна надовго. Нам ще треба буде відвоювати усі наші території. Для цього необхідна буде “свіжа кров”.
З іншого боку, чимало людей ефективні там, де вони працюють – це лікарі, вчителі, журналісти, волонтери та ІТ-фахівці, які багато донатять. Тож їх залученість саме в бойові дії – дуже складне питання насправді.
З одного боку дійсно мають бути ті, хто тримає надійний тил та забезпечує роботу критичної інфраструктури. З іншого ж, важливо пам’ятати, що зупинити ворога – це завдання номер один. Бо якщо з цим не впоратись, все інше вже не матиме значення.
Фото з Фейсбук-сторінки Кіри
