Найскладніша посівна в історії Херсонщини: як дії росії спричиняють продовольчу кризу

Інна Зелена
Зелене зерно

З початку повномасштабного вторгнення та фактичного захоплення російськими військами території Херсонщини значних втрат зазнає найважливіша галузь регіону – сільськогосподарська.

В тих районах, де велись бойові дії, або тих, які зараз тимчасово окуповані, проводити посівну кампанію було неможливо. Та й навіть там, де бойових дій немає, є дефіцит пального, добрив, насіння, засобів захисту рослин. А ще – обмеження від нових “господарів” та відсутність впевненості, чи вдасться зібрати та продати врожай.  

Посівна, якої не було 

За словами голови Херсонської облдержадміністрації Геннадія Лагути, херсонським фермерам цього року запропонували відмовитися від посівної. 

“Це може бути небезпечно для аграріїв, адже ми достеменно не знаємо про масштаби замінованих територій. Ті, хто мали необхідні запаси для проведення посівної, на свій страх та ризик працюють у надії на швидшу деокупацію Херсонщини. Інші – відклали або скасували проведення весняно-польових робіт”, – зазначає він у коментарі агенції “Укрінформ”. 

Медіа ҐРУНТ поспілкувалося з кількома фермерами, які зі зрозумілих причин побажали залишитися анонімними. 

Умовно Херсонську область можна поділити на ліво- та правобережну. Ситуація з посівною на територіях дуже різниться. 

Лівий берег провів посівну, дещо зменшивши площі посівів. Певні обмеження були з купівлею насіння, закупкою засобів захисту рослин тощо. 

blank
Автор фото Razvan Dumitrasconiu на Unsplash

Стикаються аграрії з постійним рейдерством та викраденням зерна російськими окупантами. В когось зерно просто забирають, комусь пропонують «вигідні» (зрозуміло, для росіян) умови. 

“В росіян є список із 200 підприємств, які вони вже поставили на так звану “націоналізацію”. Достеменно відомо, що вони забирають підприємства: ТОВ АТ “Каргілл”,  ТОВ “АДМ-Трейдинг”, ТОВ “Нібулон”, ТОВ “Фрідом Фарм”, ”Тавричанка”. Тенденція така: передусім «націоналізують» компанії, які належать європейцям та американцям, а також проукраїнським політикам», – зазначає наше джерело. 

Окрім того, росіяни змушують керівників сільгосппідприємств брати на роботу “своїх” – здебільшого днрівців, які нічого не роблять, але отримують зарплатню. Декому пропонують віддати частину бізнесу за “кришування” ФСБ. 

“Так звана “військова адміністрація” Берислава (районного центру в Херсонській області – ред.) роздала фермерам анкети. Фермери мають вказати гектари оброблюваної ними землі: скільки земель на багарі (без зрошення – ред.), скільки на зрошенні. Після жнив фермерів зобов’язують здати готівкою по 1 тис. грн за кожен гектар на багарі та 1,5 тис грн – на зрошувальних землях”, – продовжує співрозмовник. 

Значно гірша ситуація на правому березі. Там фактично немає можливості вести господарську діяльність. 

“Ми розуміємо, що гарного врожаю цього року не буде через відсутність підживлення. Озимина буде слабшою і зберемо її раніше. Що робити далі – незрозуміло”, – розповідає керівник одного з сільгосппідприємств. 

Фермери Херсонщини зазвичай орендували комбайни для збору врожаю та зерновози з Центральної та Західної України. Цього року такої можливості немає. Як і неможливо привести до ладу власну техніку – запчастини, які замовили наприкінці лютого, не доїхали. 

Важливо й те, що з більшості підприємств техніку просто вивезли окупанти. Українські зерновози вони використовують для перевезення гуманітарки та “двохсотих”. 

Також працювати в полях практично нікому: більшість працездатних чоловіків просто виїхали, рятуючись від мобілізації до російської армії, а родини – від окупації. До полів не мають доступу агрономи. 

Так само аграрії не розуміють, де зберігатимуть зібраний урожай: “Ми розуміємо, що через блокпости ми не вивеземо. Що буде з елеваторами, більшість яких вже “віджали” або розграбували росіяни, також неясно. План Б – збирати зерно та зберігати в буртах прямо в полі”, – зазначає наш співрозмовник. 

Більшість фермерів банально не мають палива для того, щоб обробляти, сіяти, збирати врожай. Купувати паливо в росіян вони здебільшого відмовляються, інших шляхів – немає. 

“Відсутність грошей – це також велика проблема. Допустімо, ми не посіємо пшеницю, а зерно перемелемо на борошно. Але кому ми зможемо його продати? Просто втратимо вкладені кошти. Кредитування на окупованих територіях також припинено”, – зазначає один із власників агропідприємства. 

Свої серед чужих

Декому вдається триматись “на плаву” навіть попри окупацію. “Чимало підприємств зараз фактично переходять до росіян за посередництвом наших зрадників. Прізвища скоро всім стануть відомі. Проте самі аграрії бачать, хто з депутатів, наприклад, партії ОПЗЖ, активно налагодив співпрацю з орками. Чиї “смотрящі” знаходяться на підприємствах, чия техніка заїжджає на землі, які до війни належали підприємцям з проукраїнською позицією”, – анонімно повідомляє нам ще один із аграріїв. 

Дещо краща ситуація з овочами. Проте не для України, яка отримувала більшість сезонних овочів та фруктів із Херсонщини – для фермерів, які їх вирощували. Бо чимало хто з них погодився збувати продукцію до окупованого Криму.

Більшість великих компаній, які спеціалізуються на вирощуванні овочів на Херсонщині, належать вірменам. Один із таких – депутат місцевої ради Гамлет Овсепян – вже вивіз через Крим до Москви всю продукцію з овочесховищ. Так роблять і чимало інших підприємців. 

Значно важче простим селянам та дрібним підприємствам, які зазвичай продавали овочі на місцевих ринках. Їм збувати вирощене просто нікуди. Наприклад, малі підприємці з смт Нова Маячка, Херсонського району не маючи змоги продати редиску, просто викинули її. 

Огірки, помідори, зелень, полуницю продають за смішні гроші навіть не на ринках, а просто “з лотка”. Знову ж таки – здебільшого для окупантів та тих, хто залишився в окупації. 

Саме тому проблема з овочами буде на неокупованій частині України, куди цього року херсонські овочі не доїдуть. 

Ситуація з портами

Після анексії Криму у 2014 році та до початку повномасштабної війни в Україні діяли 13 морських портів. 7 із них знаходяться в Одеській області (Білгород-Дністровський, Одеський, Чорноморський, Ренійський, Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Південний), 2 — у Миколаївській (Миколаївський та Ольвія), 2 — у Херсонській (Херсонський та Скадовський), 1 у Запорізькій (Бердянський) та 1 у Донецькій області (Маріупольський). Вони й були основним шляхом експортування зерна для аграріїв Херсонщини. 

30 квітня Міністерство інфраструктури офіційно закрило порти Маріуполя, Бердянська, Скадовська та Херсона, допоки міста не будуть деокуповані. 

Порти Миколаїв, Південний, Одеса, Чорноморськ, Ольвія, Білгород-Дністровський закриті тимчасово через військову агресію росії. 

Працюючих портів в України залишилось лише три – Усть-Дунайськ, Ізмаїл та Рені. До війни на них припадало менше 10% експорту. Зараз припадає 30% – вантажі прямують Дунаєм до Румунії, а звідти морем в інші країни. 

Мінінфраструктури планує підвищити саме річковий товарообіг, аби дещо врегулювати ситуацію з портами. 

Проте за словами заступника міністра інфраструктури Юрія Васькова, річкові порти можуть забезпечити експорт-імпорт не більше 10% товарообігу, який раніше здійснював морем. 

Що буде з елеваторами?  

За даними карти елеваторів сайту Elevatorist.com, зараз на тимчасово окупованих територіях у Запорізькій, Херсонській, Харківській, Луганській областях залишається близько 158 елеваторів загальною потужністю зі зберігання 5,9 млн тонн. 

На території Херсонщини знаходиться 42 діючих елеватори різної потужності. 

Найбільший – Братолюбівський. Він розрахований на одночасне зберігання понад 160 тис тонн зернових, але зараз фактично паралізований. Російські військові мародерили там кілька разів. З території вивезли службову техніку та дороговартісне обладнання, пошкодили дроти, які забезпечували важливі процеси функціонування елеватора. 

Підрахувати збитки через постійну присутність окупантів на цій території неможливо. Також 60 працівників елеватора фактично втратили роботу. 

Наприкінці квітня росіяни вкрали все зерно з Новоолексіївського елеватора. Його вивезли до окупованого Криму. 

Відбулося рейдерське захоплення і Великолепетиського елеватору. Озброєні окупанти прийшли туди та повідомили, що відтепер підприємство належить росії. Від колективу вимагають або співпраці, або звільнення. 

І це тільки кілька прикладів “освобождєнія” елеваторів на території області. Цілком логічно, що за таких умов завезти зерно на зберігання туди не ризикне жоден із фермерів. До того ж, логістична система, коли зерно звозилося на лінійні елеватори, а далі перенаправлялося в порти, за умов окупації також втрачена. 

Хто постраждає найбільше? 

Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський під час нещодавньої прес-конференції в Укрінформі зазначив: “Наслідки збройної агресії росії на продовольчу безпеку світу дуже серйозні. Поки що їх не відчули до кінця лише внаслідок сформованих раніше резервів”.  

Проте, коли з кінця липня деякі країни не побачать великого потоку зерна з українських портів, ситуація стане критичною. 

Вам також сподобається

@2022 –  Ґрунт

Новинна стрічка